- Реєстрація
- 24.07.24
- Повідомлення
- 6
Народження: Хлопчик на ім'я Владислав Стоун, народився у Луцьку, 1 січня 2000 року. У Луцьку прожив до 2019 року, після чого почав мандрувати по країні. Народився у достатній родині, мама працювала у школі, а батько працював таксистом. Влад був єдина дитина у родині. З 9 місяців старався вже розмовляти. Бабуся та мати більше всього приділяли мені час. Коли батько таксував.
Дитинство: Дитинство Владислава, пройшло на околицях міста Луцьк, у маленькому селі. Влад любив читати, та ходити до бабусі. Яка жила за 100 метрів від хати, вчився у маленький школі. А мрія була стати поважною та відомою особою. Для цього Влад пообіцяв своїм батькам приділяти всю свою увагу школі.
Вже у 6 років Влад записали на футбол де він займався 3 рази на тиждень: Понеділок, середа, субота.
Літом перед школою, весь свій час проводив на вулиці разом з друзями. Та Влад показував свої нові навички, які навчився робити на тренуванні.
Відношення з родиною: Владислав Стоун дуже сильно любив свою родину, але батько постійно випивав, із за чого Влад постійно боявся його.
Бабуся його любила, передавала гостинці, запрошувала у гості. Але Влад ніколи не бачив свого дідуся.
Шкільні часи: У школі до Влада
відносились чудово, в нього було багато друзів. Але він ніяк не міг знайти собі подругу. Тому вирішив просто зачекати. У школі він займався чудово, в основному 10-12 балів. Виконував ДЗ, приймав участь у шкільних олімпіадах та заходах. Товаришував з вчителями та його друзями.
Перша любов: В 8 класі, у всіх його друзів з'явились або подруги або дівчини, а на Влада навіть не хто увагу не звертали.Тому він вирішив відкинути думки о коханні, як умога подалі. У наші часи йому так і невдалось знайти своє кохання.
Втрати: 2014 року, загинув його дідусь. Він дізнався це від тата. Мама втратила роботу у школі. Тому Влад закрився у собі, та не с ким не розмовляв у школі. Тому він вирішив пожити у бабусі, поки тато не кине пити алкоголь. А у 2019 році, 18 серпня загинув його батько, чому сину було недуже сумно, так як батько до нього відносився без поваги.
Досягнення: В 2018 році, Влад закінчив школу відміно, та отримав золоту медаль. Він був дуже радий, та пішов хвалитись своїм досягненням до бабусі. Також Влад почав заробляти перші гроші, за програмування. Купив котедж за містом, та машину. Через 4 місяці вже мав повноціну заробітню плату. Фінансував свою бабусю та матір.
Наші часи: У 2021 році, Влад вже мав котедж за містом, 2 квартири у самому місті, машину та чудову роботу. Працював він програмістом. Завдяки тому що Владислав пішов вчитись в IT, йому це давалось легко. Та він все швидко схоплював. Весь свій вільний час він витрачав на бабусю та мати. Батько помер ще у 2019 році, 18 серпня. Давав гроші, привозив їжу та одяг. 2022, 24 лютого розпочалась війна. Перше що зробив Владислав, він зібрав речі та поїхав до бабусі та мати. За 3 дні він встиг іх вивезти за кордон, а сам лишився в Україні. 2023 році, він продовжував займатись програмуванням. Новий 2024 рік, він вже відмічав за столом з своїми рідними. Як раз після нового року, Влад створив свою нову мету, влаштуватись на роботу в НПУ, як він колись хотів у дитинстві.
Дитинство: Дитинство Владислава, пройшло на околицях міста Луцьк, у маленькому селі. Влад любив читати, та ходити до бабусі. Яка жила за 100 метрів від хати, вчився у маленький школі. А мрія була стати поважною та відомою особою. Для цього Влад пообіцяв своїм батькам приділяти всю свою увагу школі.
Вже у 6 років Влад записали на футбол де він займався 3 рази на тиждень: Понеділок, середа, субота.
Літом перед школою, весь свій час проводив на вулиці разом з друзями. Та Влад показував свої нові навички, які навчився робити на тренуванні.
Відношення з родиною: Владислав Стоун дуже сильно любив свою родину, але батько постійно випивав, із за чого Влад постійно боявся його.
Бабуся його любила, передавала гостинці, запрошувала у гості. Але Влад ніколи не бачив свого дідуся.
Шкільні часи: У школі до Влада
відносились чудово, в нього було багато друзів. Але він ніяк не міг знайти собі подругу. Тому вирішив просто зачекати. У школі він займався чудово, в основному 10-12 балів. Виконував ДЗ, приймав участь у шкільних олімпіадах та заходах. Товаришував з вчителями та його друзями.
Перша любов: В 8 класі, у всіх його друзів з'явились або подруги або дівчини, а на Влада навіть не хто увагу не звертали.Тому він вирішив відкинути думки о коханні, як умога подалі. У наші часи йому так і невдалось знайти своє кохання.
Втрати: 2014 року, загинув його дідусь. Він дізнався це від тата. Мама втратила роботу у школі. Тому Влад закрився у собі, та не с ким не розмовляв у школі. Тому він вирішив пожити у бабусі, поки тато не кине пити алкоголь. А у 2019 році, 18 серпня загинув його батько, чому сину було недуже сумно, так як батько до нього відносився без поваги.
Досягнення: В 2018 році, Влад закінчив школу відміно, та отримав золоту медаль. Він був дуже радий, та пішов хвалитись своїм досягненням до бабусі. Також Влад почав заробляти перші гроші, за програмування. Купив котедж за містом, та машину. Через 4 місяці вже мав повноціну заробітню плату. Фінансував свою бабусю та матір.
Наші часи: У 2021 році, Влад вже мав котедж за містом, 2 квартири у самому місті, машину та чудову роботу. Працював він програмістом. Завдяки тому що Владислав пішов вчитись в IT, йому це давалось легко. Та він все швидко схоплював. Весь свій вільний час він витрачав на бабусю та мати. Батько помер ще у 2019 році, 18 серпня. Давав гроші, привозив їжу та одяг. 2022, 24 лютого розпочалась війна. Перше що зробив Владислав, він зібрав речі та поїхав до бабусі та мати. За 3 дні він встиг іх вивезти за кордон, а сам лишився в Україні. 2023 році, він продовжував займатись програмуванням. Новий 2024 рік, він вже відмічав за столом з своїми рідними. Як раз після нового року, Влад створив свою нову мету, влаштуватись на роботу в НПУ, як він колись хотів у дитинстві.
