- Реєстрація
- 07.01.24
- Повідомлення
- 158
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 4. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 5. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 6. Державною мовою в Україні є українська мова.
Стаття 7. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
РОЗДІЛ II. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА:
Стаття 8. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 9. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Стаття 10. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 11. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 12. Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Стаття 13. Кожен має право на повагу до його гідності.
Стаття 14. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Стаття 15. Кожному гарантується недоторканність житла.
Стаття 16. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 17. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стаття 18. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Стаття 19. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Стаття 20. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Стаття 21. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Стаття 22. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Стаття 23. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 24. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Стаття 25. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стаття 26. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Стаття 27. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
РОЗДІЛ III. ІЄРАРХІЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ:
Стаття 28. Міська Рада - орган місцевого самоврядування, представляє територіальну громаду міста та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, та іншими законами.
Стаття 29. Служба Безпеки України (далі. СБУ) - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Управління СБУ (далі. УСБУ) підпорядковується Міністру внутрішніх справ, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування, де розташоване УСБУ.
Стаття 30. Національна поліція України (далі. НПУ) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Управління НПУ підпорядковується Міністру внутрішніх справ, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування, де розташоване НПУ.
Стаття 31. Збройні Сили України (далі. ЗСУ) - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
ЗСУ підпорядковується Міністру оборони, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування, де розташована військова частина.
Стаття 32. Державна кримінально-виконавча служба (далі. ДКВС) - правоохоронний орган, на який покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
ДКВС підпорядковується керівникам УСБУ, Міністру юстиції, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 33. Державна служба з надзвичайних ситуацій (далі. ДСНС) - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сферах цивільного захисту, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідацію надзвичайних ситуацій.
ДСНС підпорядковується УСБУ, Міністру внутрішніх справ, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 34. Міністерство охорони здоров’я (далі. МОЗ) - головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.
МОЗ підпорядковується Міністру охорони здоров’я, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування.
РОЗДІЛ IV. МІНІСТЕРСТВА:
Стаття 35. Міністерство внутрішніх справ України (далі. МВС) - центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Міською Радою відповідного органу місцевого самоврядування.
Міністерство очолює міністр внутрішніх справ, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 36. Міністерство юстиції України (далі. МЮ) - центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Міською Радою відповідного органу місцевого самоврядування.
Міністерство очолює міністр юстиції, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 37. Міністерство оборони України (далі. МО) - центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.
Міністерство очолює міністр оборони, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 38. Міністерство охорони здоров’я України (далі. МОЗ) - головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Міністерство очолює міністр охорони здоров’я, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 39. Міністерство культури, молоді та спорту України (далі. МКМС) - центральний орган виконавчої влади у сфері культури.
Міністерство очолює міністр культури, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
РОЗДІЛ V. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ:
1. Конституція України набуває чинності з дня її прийняття.
2. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 4. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 5. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 6. Державною мовою в Україні є українська мова.
Стаття 7. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
РОЗДІЛ II. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА:
Стаття 8. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 9. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Стаття 10. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 11. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 12. Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Стаття 13. Кожен має право на повагу до його гідності.
Стаття 14. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Стаття 15. Кожному гарантується недоторканність житла.
Стаття 16. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 17. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стаття 18. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Стаття 19. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Стаття 20. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Стаття 21. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Стаття 22. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Стаття 23. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 24. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Стаття 25. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стаття 26. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Стаття 27. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
РОЗДІЛ III. ІЄРАРХІЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ:
Стаття 28. Міська Рада - орган місцевого самоврядування, представляє територіальну громаду міста та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, та іншими законами.
Стаття 29. Служба Безпеки України (далі. СБУ) - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Управління СБУ (далі. УСБУ) підпорядковується Міністру внутрішніх справ, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування, де розташоване УСБУ.
Стаття 30. Національна поліція України (далі. НПУ) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Управління НПУ підпорядковується Міністру внутрішніх справ, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування, де розташоване НПУ.
Стаття 31. Збройні Сили України (далі. ЗСУ) - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
ЗСУ підпорядковується Міністру оборони, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування, де розташована військова частина.
Стаття 32. Державна кримінально-виконавча служба (далі. ДКВС) - правоохоронний орган, на який покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
ДКВС підпорядковується керівникам УСБУ, Міністру юстиції, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 33. Державна служба з надзвичайних ситуацій (далі. ДСНС) - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сферах цивільного захисту, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідацію надзвичайних ситуацій.
ДСНС підпорядковується УСБУ, Міністру внутрішніх справ, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 34. Міністерство охорони здоров’я (далі. МОЗ) - головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.
МОЗ підпорядковується Міністру охорони здоров’я, Заступнику Міського Голови та Міському Голові відповідного органу місцевого самоврядування.
РОЗДІЛ IV. МІНІСТЕРСТВА:
Стаття 35. Міністерство внутрішніх справ України (далі. МВС) - центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Міською Радою відповідного органу місцевого самоврядування.
Міністерство очолює міністр внутрішніх справ, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 36. Міністерство юстиції України (далі. МЮ) - центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Міською Радою відповідного органу місцевого самоврядування.
Міністерство очолює міністр юстиції, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 37. Міністерство оборони України (далі. МО) - центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.
Міністерство очолює міністр оборони, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 38. Міністерство охорони здоров’я України (далі. МОЗ) - головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Міністерство очолює міністр охорони здоров’я, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Стаття 39. Міністерство культури, молоді та спорту України (далі. МКМС) - центральний орган виконавчої влади у сфері культури.
Міністерство очолює міністр культури, який призначається на посаду Заступником Міського Голови та Міським Головою відповідного органу місцевого самоврядування.
РОЗДІЛ V. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ:
1. Конституція України набуває чинності з дня її прийняття.
2. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
