- Реєстрація
- 02.01.24
- Повідомлення
- 127
Кодекс Адміністративного Судочинства України
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
1.1. Кодекс адміністративного судочинства України встановлює порядок розгляду справ у судах загальної юрисдикції, які стосуються оскарження нормативно-правових актів та дій (бездіяльності) органів влади та органів місцевого самоврядування, а також розгляду інших спорів, передбачених законом.
1.2. Кодекс має на меті забезпечення здійснення правосуддя у сфері адміністративного права, захисту прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, а також забезпечення ефективності та прозорості судового процесу.
Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства
2.1. Основним завданням адміністративного судочинства є забезпечення реалізації принципів правової держави, верховенства права, захисту прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
2.2. Основними засадами адміністративного судочинства є незалежність суддів, гласність судового процесу, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, можливість перегляду справи та оскарження судового рішення, обов'язковість судових рішень.
Стаття 3. Законодавство про адміністративне судочинство
3.1. Адміністративне судочинство ґрунтується на Конституції України, міжнародних договорах, якими Україна є стороною, законах України та інших нормативно-правових актах.
3.2. Законодавство про адміністративне судочинство визначає порядок розгляду справ у судах загальної юрисдикції, процедуру оскарження нормативно-правових актів та дій (бездіяльності) органів влади та органів місцевого самоврядування.
Стаття 4. Визначення термінів
4.1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:
4.1.1. Суд - адміністративний суд загальної юрисдикції.
4.1.2. Справа - питання, яке підлягає розгляду в адміністративному суді.
4.1.3. Учасник судового процесу - особа, яка бере участь у судовому засіданні або іншому судовому діловодстві.
4.1.4. Судове рішення - рішення суду, яке стосується розгляду справи та вирішення спору.
Стаття 5. Верховенство права
5.1. Верховенство права забезпечується шляхом додержання принципів правової держави, законності та рівноправності перед законом.
5.2. Суди зобов'язані розглядати справи відповідно до закону і забезпечувати захист прав та законних інтересів учасників судового процесу.
Стаття 6. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
6.1. Усі учасники судового процесу мають рівні права та можливості захисту своїх прав і законних інтересів.
6.2. Суди зобов'язані забезпечувати рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, не допускати будь-якої дискримінації чи нерівноправного ставлення.
Стаття 7. Гласність судового процесу
7.1. Судовий процес в адміністративних судах є гласним, за винятком випадків, передбачених законом.
7.2. Гласність судового процесу забезпечується шляхом публічного розгляду справи, доступу до судових матеріалів та інформації про хід розгляду справи.
Стаття 8. Форми адміністративного судочинства
8.1. Адміністративне судочинство здійснюється у формі письмового та усного процесу.
8.2. Письмовий процес передбачає розгляд справи на підставі письмових доказів та документів.
8.3. Усний процес передбачає розгляд справи на публічному засіданні з участю усіх учасників судового процесу.
Стаття 9. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення
9.1. Учасники судового процесу мають право на перегляд справи та оскарження судового рішення в порядку, встановленому законом.
9.2. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення може бути обмежене лише випадками, передбаченими законом, з метою забезпечення інтересів правосуддя та громадської безпеки.
Стаття 10. Обов’язковість судових рішень
10.1. Судові рішення є обов'язковими для виконання всіма учасниками судового процесу, органами влади та органами місцевого самоврядування.
10.2. Судові рішення можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом.
Стаття 11. Мова судочинства та діловодства в адміністративних судах
11.1. Мовою судочинства та діловодства в адміністративних судах є українська мова.
11.2. У разі необхідності може застосовуватися перекладач або інтерпретатор.
Стаття 12. Правнича допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
12.1. Учасники судового процесу мають право на правничу допомогу при вирішенні справ в адміністративному суді.
12.2. Правнича допомога може надаватися адвокатами, представниками громадських організацій або іншими особами, які мають право здійснювати правову допомогу.
Стаття 13. Основні положення досудового врегулювання спорів
13.1. Досудове врегулювання спорів є обов'язковим перед зверненням до суду.
13.2. Досудове врегулювання спорів може здійснюватися шляхом переговорів, посередництва, консультацій та інших способів, передбачених законом.
Розділ II
УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 14. Особи, які є іншими учасниками судового процесу
14.1. Іншими учасниками судового процесу є експерти, спеціалісти, перекладачі, представники мас-медіа та інші особи, які беруть участь у розгляді справи.
14.2. Інші учасники судового процесу мають права та обов'язки, встановлені законом.
Стаття 15. Секретар судового засідання
15.1. Судове засідання очолює секретар, який забезпечує дотримання порядку під час розгляду справи.
15.2. Секретар має право складати протоколи засідання та виконувати інші функції, передбачені законом.
Стаття 16. Свідок
16.1. Свідок - особа, яка надає свідчення про факти, які є предметом розгляду справи.
16.2. Свідок зобов'язаний давати правдиві свідчення, відповідати на запитання суду та учасників судового процесу.
Стаття 17. Особи, які не можуть бути допитані як свідки
17.1. Не можуть бути допитані як свідки особи, які мають право на нерозголошення інформації, що становить державну або службову таємницю, крім випадків, передбачених законом.
17.2. Представники мас-медіа не можуть бути допитані як свідки щодо джерела отримання інформації, крім випадків, коли це необхідно для захисту прав та законних інтересів особи.
Стаття 18. Поняття доказів
18.1. Докази - це факти, які підтверджують або спростовую
Розділ III
ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ
Стаття 18. Поняття доказів
18.1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які матеріали, факти, висновки експертів або інші джерела інформації, які можуть бути використані для підтвердження або спростування обставин, що мають значення для вирішення справи.
18.2. Докази можуть бути представлені у формі документів, фотографій, відеозаписів, аудіозаписів та інших матеріалів.
Стаття 19. Належність доказів
19.1. Докази повинні бути належним чином зібрані, представлені та розглянуті судом.
19.2. Суд повинен переконатися у достовірності та достатності доказів для прийняття обґрунтованого рішення.
Стаття 20. Допустимість доказів
20.1. Докази, які були здобуті з порушенням закону або прав людини, не можуть бути використані в судовому процесі.
20.2. Суд може відмовити у використанні доказів, які не мають прямого відношення до справи або є недостатньо обґрунтованими.
Стаття 21. Достовірність доказів
21.1. Суд повинен оцінювати достовірність доказів на підставі їх вагомості, надійності та консистентності.
21.2. Суд може залучати експертів для перевірки достовірності доказів.
Стаття 22. Достатність доказів
22.1. Докази повинні бути достатньою для прийняття обґрунтованого рішення.
22.2. Суд може вимагати додаткових доказів, якщо вважає, що наявні докази не є достатніми для прийняття рішення.
Стаття 23. Оцінка доказів
23.1. Суд має право оцінювати докази на свій розсуд.
23.2. Суд повинен обґрунтовано пояснити свою оцінку доказів у рішенні.
Стаття 24. Показання свідка
24.1. Показання свідка можуть бути використані як докази у судовому процесі.
24.2. Суд може запитати свідка додаткові питання для отримання повної та достовірної інформації.
24.3. Показання свідка можуть бути перевірені на підставі інших доказів або експертних висновків.
24.4. Суд може відмовити у використанні показань свідка, якщо вони суперечать іншим доказам або не є достатньо обґрунтованими.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
1.1. Кодекс адміністративного судочинства України встановлює порядок розгляду справ у судах загальної юрисдикції, які стосуються оскарження нормативно-правових актів та дій (бездіяльності) органів влади та органів місцевого самоврядування, а також розгляду інших спорів, передбачених законом.
1.2. Кодекс має на меті забезпечення здійснення правосуддя у сфері адміністративного права, захисту прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, а також забезпечення ефективності та прозорості судового процесу.
Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства
2.1. Основним завданням адміністративного судочинства є забезпечення реалізації принципів правової держави, верховенства права, захисту прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
2.2. Основними засадами адміністративного судочинства є незалежність суддів, гласність судового процесу, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, можливість перегляду справи та оскарження судового рішення, обов'язковість судових рішень.
Стаття 3. Законодавство про адміністративне судочинство
3.1. Адміністративне судочинство ґрунтується на Конституції України, міжнародних договорах, якими Україна є стороною, законах України та інших нормативно-правових актах.
3.2. Законодавство про адміністративне судочинство визначає порядок розгляду справ у судах загальної юрисдикції, процедуру оскарження нормативно-правових актів та дій (бездіяльності) органів влади та органів місцевого самоврядування.
Стаття 4. Визначення термінів
4.1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:
4.1.1. Суд - адміністративний суд загальної юрисдикції.
4.1.2. Справа - питання, яке підлягає розгляду в адміністративному суді.
4.1.3. Учасник судового процесу - особа, яка бере участь у судовому засіданні або іншому судовому діловодстві.
4.1.4. Судове рішення - рішення суду, яке стосується розгляду справи та вирішення спору.
Стаття 5. Верховенство права
5.1. Верховенство права забезпечується шляхом додержання принципів правової держави, законності та рівноправності перед законом.
5.2. Суди зобов'язані розглядати справи відповідно до закону і забезпечувати захист прав та законних інтересів учасників судового процесу.
Стаття 6. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
6.1. Усі учасники судового процесу мають рівні права та можливості захисту своїх прав і законних інтересів.
6.2. Суди зобов'язані забезпечувати рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, не допускати будь-якої дискримінації чи нерівноправного ставлення.
Стаття 7. Гласність судового процесу
7.1. Судовий процес в адміністративних судах є гласним, за винятком випадків, передбачених законом.
7.2. Гласність судового процесу забезпечується шляхом публічного розгляду справи, доступу до судових матеріалів та інформації про хід розгляду справи.
Стаття 8. Форми адміністративного судочинства
8.1. Адміністративне судочинство здійснюється у формі письмового та усного процесу.
8.2. Письмовий процес передбачає розгляд справи на підставі письмових доказів та документів.
8.3. Усний процес передбачає розгляд справи на публічному засіданні з участю усіх учасників судового процесу.
Стаття 9. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення
9.1. Учасники судового процесу мають право на перегляд справи та оскарження судового рішення в порядку, встановленому законом.
9.2. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення може бути обмежене лише випадками, передбаченими законом, з метою забезпечення інтересів правосуддя та громадської безпеки.
Стаття 10. Обов’язковість судових рішень
10.1. Судові рішення є обов'язковими для виконання всіма учасниками судового процесу, органами влади та органами місцевого самоврядування.
10.2. Судові рішення можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом.
Стаття 11. Мова судочинства та діловодства в адміністративних судах
11.1. Мовою судочинства та діловодства в адміністративних судах є українська мова.
11.2. У разі необхідності може застосовуватися перекладач або інтерпретатор.
Стаття 12. Правнича допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
12.1. Учасники судового процесу мають право на правничу допомогу при вирішенні справ в адміністративному суді.
12.2. Правнича допомога може надаватися адвокатами, представниками громадських організацій або іншими особами, які мають право здійснювати правову допомогу.
Стаття 13. Основні положення досудового врегулювання спорів
13.1. Досудове врегулювання спорів є обов'язковим перед зверненням до суду.
13.2. Досудове врегулювання спорів може здійснюватися шляхом переговорів, посередництва, консультацій та інших способів, передбачених законом.
Розділ II
УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 14. Особи, які є іншими учасниками судового процесу
14.1. Іншими учасниками судового процесу є експерти, спеціалісти, перекладачі, представники мас-медіа та інші особи, які беруть участь у розгляді справи.
14.2. Інші учасники судового процесу мають права та обов'язки, встановлені законом.
Стаття 15. Секретар судового засідання
15.1. Судове засідання очолює секретар, який забезпечує дотримання порядку під час розгляду справи.
15.2. Секретар має право складати протоколи засідання та виконувати інші функції, передбачені законом.
Стаття 16. Свідок
16.1. Свідок - особа, яка надає свідчення про факти, які є предметом розгляду справи.
16.2. Свідок зобов'язаний давати правдиві свідчення, відповідати на запитання суду та учасників судового процесу.
Стаття 17. Особи, які не можуть бути допитані як свідки
17.1. Не можуть бути допитані як свідки особи, які мають право на нерозголошення інформації, що становить державну або службову таємницю, крім випадків, передбачених законом.
17.2. Представники мас-медіа не можуть бути допитані як свідки щодо джерела отримання інформації, крім випадків, коли це необхідно для захисту прав та законних інтересів особи.
Стаття 18. Поняття доказів
18.1. Докази - це факти, які підтверджують або спростовую
Розділ III
ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ
Стаття 18. Поняття доказів
18.1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які матеріали, факти, висновки експертів або інші джерела інформації, які можуть бути використані для підтвердження або спростування обставин, що мають значення для вирішення справи.
18.2. Докази можуть бути представлені у формі документів, фотографій, відеозаписів, аудіозаписів та інших матеріалів.
Стаття 19. Належність доказів
19.1. Докази повинні бути належним чином зібрані, представлені та розглянуті судом.
19.2. Суд повинен переконатися у достовірності та достатності доказів для прийняття обґрунтованого рішення.
Стаття 20. Допустимість доказів
20.1. Докази, які були здобуті з порушенням закону або прав людини, не можуть бути використані в судовому процесі.
20.2. Суд може відмовити у використанні доказів, які не мають прямого відношення до справи або є недостатньо обґрунтованими.
Стаття 21. Достовірність доказів
21.1. Суд повинен оцінювати достовірність доказів на підставі їх вагомості, надійності та консистентності.
21.2. Суд може залучати експертів для перевірки достовірності доказів.
Стаття 22. Достатність доказів
22.1. Докази повинні бути достатньою для прийняття обґрунтованого рішення.
22.2. Суд може вимагати додаткових доказів, якщо вважає, що наявні докази не є достатніми для прийняття рішення.
Стаття 23. Оцінка доказів
23.1. Суд має право оцінювати докази на свій розсуд.
23.2. Суд повинен обґрунтовано пояснити свою оцінку доказів у рішенні.
Стаття 24. Показання свідка
24.1. Показання свідка можуть бути використані як докази у судовому процесі.
24.2. Суд може запитати свідка додаткові питання для отримання повної та достовірної інформації.
24.3. Показання свідка можуть бути перевірені на підставі інших доказів або експертних висновків.
24.4. Суд може відмовити у використанні показань свідка, якщо вони суперечать іншим доказам або не є достатньо обґрунтованими.
