- Реєстрація
- 07.01.24
- Повідомлення
- 118
Дитинство
Микола народився у забезпеченій родині, у місті Харків. Микола був єдиною дитиною в сім'ї, тому батьки приділяли йому максимально багато часу. Його батько, Володимир, працював в уряді на посаді Міністра Юстиції. Він був досить суворим, але справедливим чоловіком. Незважаючи на свою суворість, батько Миколу любив свою сім'ю більше за життя. Мати Миколи, Наталя, була хірургом у місцевій лікарні. Вона працювала не заради грошей, бо чоловік забезпечував сім'ю. Наталя просто хотіла допомагати людям, і знайшла своє покликання у лікарні. Можна сказати, що Миколі дуже пощастило з родиною.
Після народження сина, батьки Миколи перебралися в досить багатий Шевченківський район міста Харків, щоб їхній син не потрапив у неналежну статус сім'ї компанію. Миколу оточували турботою, його виховували інтелігентом.
Його мати пішла з роботи, щоб приділити вихованню спадкоємця якнайбільше часу. Це дозволило Миколі здобути дуже гарну дошкільну освіту.
Юність
Після початкової школи, що знаходилась неподалік будинку, батьки вирішили відправити Миколу в середню школу в Англії для отримання кращої освіти. Так Микола опинився у школі Kings Edward School Whitley неподалік міста Hastings. У цій школі також навчалися обидві дитини мера міста Харків і дочка генерального прокурора Соломія, з якою у Миколи згодом виникли дуже близькі стосунки.
Повернувшись до України, Олександра зіштовхнувся із проблемою вибору свого шляху.
Не довго думаючи, він зрозумів, що треба здобути вищу освіту. Через свої хороші оцінки, Миколу з радістю взяли в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, де він так само відучився на відмінно і здобув професійну освіту. Через деякий час, Микола знов почав тісно спілкуватися з Сомією, вони почали зустрічатися. Після цього постало питання про вибір подальшої професії Миколи.
Вибір професії
Микола із принципу не хотів жити на гроші батьків. Це було нижче його гідності, тому що він вважав, що вони для нього і так занадто багато зробили. Тому до вибору професії він ставився особливо уважно. Батько Миколи, завдяки своїм зв'язкам, влаштував для сина екскурсії різними держ. структур.Микола тиждень провів у Міській раді, спостерігаючи за роботою батька. Ця робота за постійними паперами йому особливо не сподобалася, тому Микола відмовився від пропозиції батька щодо роботи в Міській раді. Потім батько Соломії запросив Миколу до прокуратури, де Микола вивчав роботу прокурорів. Далі були НПУ та СБУ. Найбільше Миколу захопила робота саме НПУ. Мабуть, від матері йому передалося бажання допомагати людям. Завдяки зв'язкам свого батька Микола став рядовим НПУ.
Робота в НПУ
Микола не хотів підводити свого батька, тому він старанно працював. Микола почав просуватися по службі. Ранги підвищувалися, а зарплата нема. Після розкішного життя з батьками Микола не міг звикнути до того, що він постійно повинен рахувати гроші, навіть їжу він купував вибірково. Це стало його напружувати, і він почав шукати всі можливі шляхи, щоб заробити трохи грошей. Згодом відбувся перший переломний момент у його житті, який надалі змінить погляди Миколи на життя.
Переломний момент
Під час патруля, в якому Микола був один, він помітив підозрілу активність у провулку, близько магазину продуктів. Микола підкрався і почув, що там стоїть дилер, який з хвилини на хвилину має продати партію наркотиків. Микола почав діяти. Він забіг у провулок, і після рутини затримання сталося щось незвичне. Миколі вперше запропонували грошей за свободу. Микола ніколи раніше не стикався з хабарами, тому ця ситуація для нього була вкрай незвичайною.Після того, як дилер озвучив суму хабара, Микола
ще більше почав сумніватися. У результаті після декількох хвилин роздумів та спогадів про своє колишнє розкішне життя, Микола взяв гроші і відпустив торговця. Вночі Миколу спіткала совість. Він не міг прийняти те, що став частиною того, що зневажав все життя. Його батько завжди показував йому гарний приклад, але життя та обставини змусили його взяти гроші. Два тижні Микола не міг до кінця визнати те, що він готовий брати хабарі.
Але згодом Микола знову проїжджав повз той же провулок, і там знову був дилер. Все знову ж таки закінчилося хабарем. Микола потроху почав приймати свою пристрасть до грошей і з часом хабарі увійшли в ужиток його життя, тому що він розумів, що цим він зможе себе повноцінно забезпечувати. Після другого хабара Микола і Соломія сходили в дорогий ресторан, де чудово провели час, що знову ж таки підштовхувало Миколу до нових злочинів.
Минав час, Микола дедалі більше заглиблювався у кримінальний світ. Він брав дедалі більше грошей. Він не хотів зупинятися, адже за ці гроші він уже встиг придбати собі дорогий
будинок та машину.
Наступний випадок стався вже за кілька місяців після того, як у житті Микола хабарі вже закріпилися. Микола потроху почав звикати до того, що гроші в нього є, і став їх витрачати менш розумно. Він почав купувати собі прикраси, в основному годинники та окуляри, оскільки це були його улюблені аксесуари. Але несподівано світ Миколи знову здригнувся. Одного дня сталося те, чого Микола боявся найбільше, Соломію викрали.
Викрадення Соломії, що змінило Миколу
Під час патруля, по рації передали про викрадення доньки Генерального Прокурора. Тут Микола зірвався і поїхав до будинку батька Соломії. Біля дверей він побачив убитого горем генерального прокурора. Крізь сльози вбитого горем батька, він з'ясував, що Соломія пішла в магазин купити продукти для вечері, а потім зникла. Дивним був факт, що на жодній камері за її передбачуваним маршрутом Соломію не вдалося виявити. НПУ розпочала розслідування. Микола був у нестямі. Він використав усі можливі зв'язки (включаючи злочинців, яких він відпускав), щоб дізнатися хоч щось. І один із членів банди Bloods повідомив Микола, що його старших ніхто не бачив протягом останніх двох тижнів. Але Микола вирішив сам усе перевірити. Він поїхав до точки збору цього угрупування (зрозуміло на своїй машині та в цивільному). Недалеко від точки він зустрів двох хлопців із банди, з якими він зав'язав розмову. Вони розповіли йому, що головні були втіленням смертних гріхів. Вони вбивали, ґвалтували, грабували, і все це заради веселощів. Вони одержували від цього задоволення. А про себе ці два хлопці розповіли, що вони ненавидять банди та ненавидять усю злочинність, але життя не залишило їм іншого вибору. Вони народилися в цьому районі, і вони мали вибір, або смерть або банда. Тут Миколі зателефонували і сказали, що бандити висунули свої вимоги. Вони просили якісь нечувані гроші. Сім'я прокурора стільки навіть близько не мала. Тут Микола пішов у всі тяжкі, бо слідство все ніяк не могло знайти хоч одного сліду злочинців. Микола почав при перевірках бандитів вилучати в них зброю і перепродавати її через знайомих у гетто, він почав так само діяти і з наркотиками, де замість арешту він забирав як речовини, так і гроші з дилера, потім відпускаючи його. Якщо йому не давали бажаної суми, він міг підкинути людині наркотики, щоб посадити його на більший термін. Продавши велику кількість зброї, отриманої від бандитів як речові докази, продавши кілограми наркотиків,Микола нарешті дістав потрібну суму і допоміг прокурору викупити дочку. Суму було переведено через блокчейн, в обмін на координати Мії. Те, що пережила Мія, було страшно уявити. Нині вона проходить тривалу реабілітацію у психологів, а злочинців так і не знайшли.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Микола переосмислив своє життя. Він зіткнувся як і з добрими членами угруповань, яких просто змусили приєднатися до банди, так і з марними покидьками, Миколадійшов висновку, що зі злочинцями треба бути виборчим. Деякі, на його думку, заслуговують на поблажливість, а деякі мають бути посаджені будь-якими шляхами, нехай ці шляхи нелегальні. Микола готовий підкидати наркотики, нелегальну зброю аби засадити паскуду на максимальний термін. З інших же, Микола готовий брати хабарі та відпускати їх, адже гроші, як він з'ясував, є необхідним ресурсом для вирішення проблем та важливим засобом для комфортного життя.
Він зрозумів, що лише цими способами може забезпечити себе та свою сім'ю.
Микола народився у забезпеченій родині, у місті Харків. Микола був єдиною дитиною в сім'ї, тому батьки приділяли йому максимально багато часу. Його батько, Володимир, працював в уряді на посаді Міністра Юстиції. Він був досить суворим, але справедливим чоловіком. Незважаючи на свою суворість, батько Миколу любив свою сім'ю більше за життя. Мати Миколи, Наталя, була хірургом у місцевій лікарні. Вона працювала не заради грошей, бо чоловік забезпечував сім'ю. Наталя просто хотіла допомагати людям, і знайшла своє покликання у лікарні. Можна сказати, що Миколі дуже пощастило з родиною.
Після народження сина, батьки Миколи перебралися в досить багатий Шевченківський район міста Харків, щоб їхній син не потрапив у неналежну статус сім'ї компанію. Миколу оточували турботою, його виховували інтелігентом.
Його мати пішла з роботи, щоб приділити вихованню спадкоємця якнайбільше часу. Це дозволило Миколі здобути дуже гарну дошкільну освіту.
Юність
Після початкової школи, що знаходилась неподалік будинку, батьки вирішили відправити Миколу в середню школу в Англії для отримання кращої освіти. Так Микола опинився у школі Kings Edward School Whitley неподалік міста Hastings. У цій школі також навчалися обидві дитини мера міста Харків і дочка генерального прокурора Соломія, з якою у Миколи згодом виникли дуже близькі стосунки.
Повернувшись до України, Олександра зіштовхнувся із проблемою вибору свого шляху.
Не довго думаючи, він зрозумів, що треба здобути вищу освіту. Через свої хороші оцінки, Миколу з радістю взяли в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, де він так само відучився на відмінно і здобув професійну освіту. Через деякий час, Микола знов почав тісно спілкуватися з Сомією, вони почали зустрічатися. Після цього постало питання про вибір подальшої професії Миколи.
Вибір професії
Микола із принципу не хотів жити на гроші батьків. Це було нижче його гідності, тому що він вважав, що вони для нього і так занадто багато зробили. Тому до вибору професії він ставився особливо уважно. Батько Миколи, завдяки своїм зв'язкам, влаштував для сина екскурсії різними держ. структур.Микола тиждень провів у Міській раді, спостерігаючи за роботою батька. Ця робота за постійними паперами йому особливо не сподобалася, тому Микола відмовився від пропозиції батька щодо роботи в Міській раді. Потім батько Соломії запросив Миколу до прокуратури, де Микола вивчав роботу прокурорів. Далі були НПУ та СБУ. Найбільше Миколу захопила робота саме НПУ. Мабуть, від матері йому передалося бажання допомагати людям. Завдяки зв'язкам свого батька Микола став рядовим НПУ.
Робота в НПУ
Микола не хотів підводити свого батька, тому він старанно працював. Микола почав просуватися по службі. Ранги підвищувалися, а зарплата нема. Після розкішного життя з батьками Микола не міг звикнути до того, що він постійно повинен рахувати гроші, навіть їжу він купував вибірково. Це стало його напружувати, і він почав шукати всі можливі шляхи, щоб заробити трохи грошей. Згодом відбувся перший переломний момент у його житті, який надалі змінить погляди Миколи на життя.
Переломний момент
Під час патруля, в якому Микола був один, він помітив підозрілу активність у провулку, близько магазину продуктів. Микола підкрався і почув, що там стоїть дилер, який з хвилини на хвилину має продати партію наркотиків. Микола почав діяти. Він забіг у провулок, і після рутини затримання сталося щось незвичне. Миколі вперше запропонували грошей за свободу. Микола ніколи раніше не стикався з хабарами, тому ця ситуація для нього була вкрай незвичайною.Після того, як дилер озвучив суму хабара, Микола
ще більше почав сумніватися. У результаті після декількох хвилин роздумів та спогадів про своє колишнє розкішне життя, Микола взяв гроші і відпустив торговця. Вночі Миколу спіткала совість. Він не міг прийняти те, що став частиною того, що зневажав все життя. Його батько завжди показував йому гарний приклад, але життя та обставини змусили його взяти гроші. Два тижні Микола не міг до кінця визнати те, що він готовий брати хабарі.
Але згодом Микола знову проїжджав повз той же провулок, і там знову був дилер. Все знову ж таки закінчилося хабарем. Микола потроху почав приймати свою пристрасть до грошей і з часом хабарі увійшли в ужиток його життя, тому що він розумів, що цим він зможе себе повноцінно забезпечувати. Після другого хабара Микола і Соломія сходили в дорогий ресторан, де чудово провели час, що знову ж таки підштовхувало Миколу до нових злочинів.
Минав час, Микола дедалі більше заглиблювався у кримінальний світ. Він брав дедалі більше грошей. Він не хотів зупинятися, адже за ці гроші він уже встиг придбати собі дорогий
будинок та машину.
Наступний випадок стався вже за кілька місяців після того, як у житті Микола хабарі вже закріпилися. Микола потроху почав звикати до того, що гроші в нього є, і став їх витрачати менш розумно. Він почав купувати собі прикраси, в основному годинники та окуляри, оскільки це були його улюблені аксесуари. Але несподівано світ Миколи знову здригнувся. Одного дня сталося те, чого Микола боявся найбільше, Соломію викрали.
Викрадення Соломії, що змінило Миколу
Під час патруля, по рації передали про викрадення доньки Генерального Прокурора. Тут Микола зірвався і поїхав до будинку батька Соломії. Біля дверей він побачив убитого горем генерального прокурора. Крізь сльози вбитого горем батька, він з'ясував, що Соломія пішла в магазин купити продукти для вечері, а потім зникла. Дивним був факт, що на жодній камері за її передбачуваним маршрутом Соломію не вдалося виявити. НПУ розпочала розслідування. Микола був у нестямі. Він використав усі можливі зв'язки (включаючи злочинців, яких він відпускав), щоб дізнатися хоч щось. І один із членів банди Bloods повідомив Микола, що його старших ніхто не бачив протягом останніх двох тижнів. Але Микола вирішив сам усе перевірити. Він поїхав до точки збору цього угрупування (зрозуміло на своїй машині та в цивільному). Недалеко від точки він зустрів двох хлопців із банди, з якими він зав'язав розмову. Вони розповіли йому, що головні були втіленням смертних гріхів. Вони вбивали, ґвалтували, грабували, і все це заради веселощів. Вони одержували від цього задоволення. А про себе ці два хлопці розповіли, що вони ненавидять банди та ненавидять усю злочинність, але життя не залишило їм іншого вибору. Вони народилися в цьому районі, і вони мали вибір, або смерть або банда. Тут Миколі зателефонували і сказали, що бандити висунули свої вимоги. Вони просили якісь нечувані гроші. Сім'я прокурора стільки навіть близько не мала. Тут Микола пішов у всі тяжкі, бо слідство все ніяк не могло знайти хоч одного сліду злочинців. Микола почав при перевірках бандитів вилучати в них зброю і перепродавати її через знайомих у гетто, він почав так само діяти і з наркотиками, де замість арешту він забирав як речовини, так і гроші з дилера, потім відпускаючи його. Якщо йому не давали бажаної суми, він міг підкинути людині наркотики, щоб посадити його на більший термін. Продавши велику кількість зброї, отриманої від бандитів як речові докази, продавши кілограми наркотиків,Микола нарешті дістав потрібну суму і допоміг прокурору викупити дочку. Суму було переведено через блокчейн, в обмін на координати Мії. Те, що пережила Мія, було страшно уявити. Нині вона проходить тривалу реабілітацію у психологів, а злочинців так і не знайшли.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Микола переосмислив своє життя. Він зіткнувся як і з добрими членами угруповань, яких просто змусили приєднатися до банди, так і з марними покидьками, Миколадійшов висновку, що зі злочинцями треба бути виборчим. Деякі, на його думку, заслуговують на поблажливість, а деякі мають бути посаджені будь-якими шляхами, нехай ці шляхи нелегальні. Микола готовий підкидати наркотики, нелегальну зброю аби засадити паскуду на максимальний термін. З інших же, Микола готовий брати хабарі та відпускати їх, адже гроші, як він з'ясував, є необхідним ресурсом для вирішення проблем та важливим засобом для комфортного життя.
Він зрозумів, що лише цими способами може забезпечити себе та свою сім'ю.
