- Реєстрація
- 21.03.24
- Повідомлення
- 7
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Лайт Кензо Васильович
Стать: Чоловіча
Мати - Юлія
Батько - Василь
Зріст та вага: 180 , 60
Дата народження:1999
Вік:25
Місце народження: Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Луцьк
Захоплення: Футбол
Сімейний стан: Неодружений
Статура: Коротка
Колір очей: Карий
Зачіска: Лисий
Відмітні знаки: шрам на пальці
Стать: Чоловіча
Мати - Юлія
Батько - Василь
Зріст та вага: 180 , 60
Дата народження:1999
Вік:25
Місце народження: Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Луцьк
Захоплення: Футбол
Сімейний стан: Неодружений
Статура: Коротка
Колір очей: Карий
Зачіска: Лисий
Відмітні знаки: шрам на пальці
Дитинство
Денис був бажаною дитиною, бо батьки хотіли хлопчика. Так і народився в Дніпрі 09.08.2000 у колі старшого братика . Мати на той час працювала прапорщиком в ДКВС , а батько – в національній поліції міста Дніпра. . Старший брат вже вчився в інституті . Грошей в дитинстві вистачало, але його ніколи не балували. Ще коли він ходив у дит.садок його батька підставили та посадили до в’язниці, пам’ятав він його тільки по дитячим фото, яких на жаль було не багато. Характером був дуже спокійним, не любив шукати собі пригод на одне місце. В садочку дуже любили вихователі та пророкували йому велике майбутнє.
Юнацтво
В третьому класі мав надлишкову вагу та комплекси, був дуже закритим у собі. Боявся ходити до школи, бо його ображали та ніколи з ним не спілкувались. Але вже за 2 роки знову приходячи додому зі сльозами він попросив маму відвести його на гурток з карате. Вага поступово починала спадати, Роман не пропускав тренувань, бо його тренер пообіцяв, що коли він піде у 8 клас то буде найстрункішим в класі. Так і сталось, гарне тіло, прекрасне лице і головне – вміння постояти за себе. Почався період дорослішання, він вже не соромився підходити та знайомитись, а навпаки став центром уваги в класі, дівчата просились аби сісти із ним за парту, а хлопці весь час запрошували до себе пограти у відео ігри. В старших класах Денис серйозно почав займатись спотром а саме - футболом, вигравав перші місця в турнірах, отримував нагороди , та став капітаном команди. Якось будучи на чемпіонаті Європи, він не сказав своєму тренеру про травму та вийшов на поле. Денис забивав голи, але трапився момент який став для нього останнім в футбольній карьєрі, він – порвав 3 сухожилля, які поставили хрест на спорті. Денис сильно плакав та питав у Бога за що йому це, єдиною розрадою для нього стала його найближча подруга – Вероніка, яка майже не відходила від нього в лікарні. Після виписки Денис сидів вдома І тут він вирішив піти в школу, прийшовши в школу він запропонував зустрічатись красивій дівчині з класу, вона зраділа та погодилась. та вже в 11 класі прийшов час покидати школу, Денис плакав, але він зрозумів що робить крок в доросле життя... В 2018 році Денис пішов служити в лави ЗСУ.
Доросле життя:
Відслуживши в лавах ЗСУ Дениса нагородили медалью за найкращу службу, і ось, Денис виходить по за межі військової частини в з військовим квитком в руках, Денис вирішив піти в лави СБУ міста Луцьк, де дійшов до вершин його поважав весь склад а все місто Луцьк його знав як найкращий працівник п'ятиріччя та його слава не згубила він і надалі був простим хлопцем який дойшов до цілі про яку мріяв з дитинства він став військовим і поборов 63% корупції у місті Луцьк, потім Денис почав службу у Головному Управлінні Національнлї Поліції України в м.Львів. Там він вирішив розвіятися та згадати стареньке минуле. Денис почав дуже швидко підвищуватись по званнях, так як цілком роботу таких органів як НПУ він розумів. Він знайшов в НПУ багато знайомств, друзів, прекрасних колег з якими хочеться працювати. Також всі Дениса поважають та обожнюють, він завжди може підняти всім настрій, та бути на позитиві навіть якщо щось в них не виходить, і це його головний плюс. Після того як він став підполковником НПУ, він побачив як його генерал займається корупцією , не гаячи часу Денис почав займатися цією справою, так як він був начальником ДВБ , пройшов рік, і Денис засудив свого генерала , задоволений собою він вирішив покинути лави НПУ , та зайнятися бізнесом...
Наші дні
Денис відкриває відкриває бізнес, бізнес йшов у верх і Денис захотів стати мером, тепер він чекає цю посаду...
Денис був бажаною дитиною, бо батьки хотіли хлопчика. Так і народився в Дніпрі 09.08.2000 у колі старшого братика . Мати на той час працювала прапорщиком в ДКВС , а батько – в національній поліції міста Дніпра. . Старший брат вже вчився в інституті . Грошей в дитинстві вистачало, але його ніколи не балували. Ще коли він ходив у дит.садок його батька підставили та посадили до в’язниці, пам’ятав він його тільки по дитячим фото, яких на жаль було не багато. Характером був дуже спокійним, не любив шукати собі пригод на одне місце. В садочку дуже любили вихователі та пророкували йому велике майбутнє.
Юнацтво
В третьому класі мав надлишкову вагу та комплекси, був дуже закритим у собі. Боявся ходити до школи, бо його ображали та ніколи з ним не спілкувались. Але вже за 2 роки знову приходячи додому зі сльозами він попросив маму відвести його на гурток з карате. Вага поступово починала спадати, Роман не пропускав тренувань, бо його тренер пообіцяв, що коли він піде у 8 клас то буде найстрункішим в класі. Так і сталось, гарне тіло, прекрасне лице і головне – вміння постояти за себе. Почався період дорослішання, він вже не соромився підходити та знайомитись, а навпаки став центром уваги в класі, дівчата просились аби сісти із ним за парту, а хлопці весь час запрошували до себе пограти у відео ігри. В старших класах Денис серйозно почав займатись спотром а саме - футболом, вигравав перші місця в турнірах, отримував нагороди , та став капітаном команди. Якось будучи на чемпіонаті Європи, він не сказав своєму тренеру про травму та вийшов на поле. Денис забивав голи, але трапився момент який став для нього останнім в футбольній карьєрі, він – порвав 3 сухожилля, які поставили хрест на спорті. Денис сильно плакав та питав у Бога за що йому це, єдиною розрадою для нього стала його найближча подруга – Вероніка, яка майже не відходила від нього в лікарні. Після виписки Денис сидів вдома І тут він вирішив піти в школу, прийшовши в школу він запропонував зустрічатись красивій дівчині з класу, вона зраділа та погодилась. та вже в 11 класі прийшов час покидати школу, Денис плакав, але він зрозумів що робить крок в доросле життя... В 2018 році Денис пішов служити в лави ЗСУ.
Доросле життя:
Відслуживши в лавах ЗСУ Дениса нагородили медалью за найкращу службу, і ось, Денис виходить по за межі військової частини в з військовим квитком в руках, Денис вирішив піти в лави СБУ міста Луцьк, де дійшов до вершин його поважав весь склад а все місто Луцьк його знав як найкращий працівник п'ятиріччя та його слава не згубила він і надалі був простим хлопцем який дойшов до цілі про яку мріяв з дитинства він став військовим і поборов 63% корупції у місті Луцьк, потім Денис почав службу у Головному Управлінні Національнлї Поліції України в м.Львів. Там він вирішив розвіятися та згадати стареньке минуле. Денис почав дуже швидко підвищуватись по званнях, так як цілком роботу таких органів як НПУ він розумів. Він знайшов в НПУ багато знайомств, друзів, прекрасних колег з якими хочеться працювати. Також всі Дениса поважають та обожнюють, він завжди може підняти всім настрій, та бути на позитиві навіть якщо щось в них не виходить, і це його головний плюс. Після того як він став підполковником НПУ, він побачив як його генерал займається корупцією , не гаячи часу Денис почав займатися цією справою, так як він був начальником ДВБ , пройшов рік, і Денис засудив свого генерала , задоволений собою він вирішив покинути лави НПУ , та зайнятися бізнесом...
Наші дні
Денис відкриває відкриває бізнес, бізнес йшов у верх і Денис захотів стати мером, тепер він чекає цю посаду...
Останнє редагування:
