- Реєстрація
- 27.06.24
- Повідомлення
- 18
Дитинство
Михайло Миколенко народився 4 травня 2000 року ,у місті Київ .Сім’я була не багатою але й не бідною .Сім’я Михайла проживала у двох кімнатній квартирі .Батька подовгу не було вдома,весь час він віддавав роботі щоб заробити коштів для сім’ї. Мати теж довго працювала,тому маленького Михайла виховувала бабуся. Коли йому було 2 роки він пішов у дитячий садок. Але ходив він туди не довго тому що йому не сподобалася вихователька тому весь час він проводив у бабусі .Їздив сім’єю на море . В дитинстві мав проблеми з вимовою букви “P”,але разом з бабусею він навчився вимовляти букву “Р”.Тому бабуся у його житті грала не останню роль. Дідуся у Михайла не було він загинув за рік до його народження,у 1999 році він помер від серцевого нападу. У дитинстві мрія Михайла була стати військовим,він цікавився військовою тематикою. В дитинстві він дивився футбол разом з батьком. Йому подобалось багато гравців такі як: Шевченко, Роналдо, Зідан, Зінченко. Вболівав він за футбольний клуб Реал Мадрид але потім полюбив Динамо Київ.В школі потерпав від булінгу інших однокласників,але не дивлячись на це старався добре вчитися. З 7 по 9 клас він не хотів вчитися. У 9 класі він знайшов дівчину Катерину яка залишається у його спогадах на завжди.Саме вона підштовхнула до навчання.Разом з нею він став гарно вчитися.Він хотів подарувати їй все своє життя,завести дітей а потім мати онуків. Катерина вирішила закінчити школу в 9 класі. Вона говорила щоб Михайло прийшов до неї на випускний.Під час випускного, Катерина переходила дорогу але на великій швидкості її збиває автомобіль…Ця катастрофа робить великий відбиток у житті Михайла. Після цього інциденту у головного героя почалася депресія.
Але він не здається та поступає в інститут де отримує вищу освіту.
Ще в дитинстві він шукав способи заробітку але були лише шахраї.
Юність
На деякий час йому довелося покинути місто.Причина тому хвора бабуся.
У лікарні їй дали негативний прогноз. Але Михайло не здавався і їздив по всій Україні намагаючись знайти лікарню.Коли він прибув до міста Дніпро лікарі сказали що цю хворобу майже не можливо вилікувати але вони спробують.
Михайло шукав робот але мав на прикладі працювати програмістом.
Під час пошуку роботи він потрапив у погану компанію. Вони його підстрікали робити погані речі такі як робити закладки,пропивати всі гроші,грабувати людей. Але Михайло відмовився. Йому пощастило що цому нічого не зробили.
Через деякий час бабусі ставало краще.Коли вона вилікувалась вона разом з Богданом повернулася у місто Миколаїв.Головний герой знайшов ліпшого друга по імені Іван. Але під час дтп Михайло потрапляє у лікарню тяжкому стані, а його друг на жаль загинув
Доросле життя
У 2021 році його батьку приходить повістка…Його батька забрали у Авдіївку та через якийсь час його перекинули на 1 лінію фронту під Бахмутом. Михайло кожен день у вільний час телефонував батьку. Але через декілька днів він у телефоні почув гучний вибух. Після чого він втратив з батьком зв'язок. І через тиждень Михайлові повідомили що батько його помер..
Після багатьох втрат Михайло вирішив переїхати до міста Харкова.
Михайло влаштувався на роботу програмістом.Він по трохи, але заробляв гроші якими він міг допомагати сім’ї.Разом з сім’єю він святкує 2022 рік. Михайло сподівався що цей рік має бути гарним,але як він помилявся..24 лютого він прокидається від гучних вибухів…Мати говорила що треба покидати країну,але Михайло не хотів покидати батьківщину тому після падіння Маріуполя він йде до лав ЗСУ як доброволець.
ЗСУ
Михайла не приймають за станом здоров’я. Але Михайло усіма силами намагається вступити до ЗСУ що б захищати батьківщину та помститись за батька. Але все ж таки він потрапив до лав ЗСУ. В ЗСУ Михайло мав багато успіхів та невдач. У ЗСУ він познайомився з багатьма новими людьми. Він мав справу з підрозділом НГУ,ССО отримавши звання Сержант він вступив у підрозділ Територіальний Центр Комплектації. У цьому підрозділі він допомагав нова мобілізованим. Є нова мобілізовані які не завжди слухають Михайла. Але головний герой знаходить підхід до таких військових. Він телефонував матері говорячи про успіхи на службі. Кожен день був напружений військова частина підвергається диверсіям. Але ЗСУ стоять міцно та не здаються.
Наш час
Зараз Михайло знаходиться в ЗСУ, за хорошу роботу він получив звання капітан та посаду заступника начальнка підрозділу. Михайло добре справляється зі своїми обов’язками, та показує хорошу роботу на новій посаді та званні. Також у вільний час від служби Михайло познайомився із дівчиною по імені Аня, вони уже разом 1.5 роки. Скоро у них буде дитина, та Михайло планує зробити пропозицію Анні. Богдан також любить із друзями піти на охоту також любе покататись на мотоциклах по горам.
Михайло Миколенко народився 4 травня 2000 року ,у місті Київ .Сім’я була не багатою але й не бідною .Сім’я Михайла проживала у двох кімнатній квартирі .Батька подовгу не було вдома,весь час він віддавав роботі щоб заробити коштів для сім’ї. Мати теж довго працювала,тому маленького Михайла виховувала бабуся. Коли йому було 2 роки він пішов у дитячий садок. Але ходив він туди не довго тому що йому не сподобалася вихователька тому весь час він проводив у бабусі .Їздив сім’єю на море . В дитинстві мав проблеми з вимовою букви “P”,але разом з бабусею він навчився вимовляти букву “Р”.Тому бабуся у його житті грала не останню роль. Дідуся у Михайла не було він загинув за рік до його народження,у 1999 році він помер від серцевого нападу. У дитинстві мрія Михайла була стати військовим,він цікавився військовою тематикою. В дитинстві він дивився футбол разом з батьком. Йому подобалось багато гравців такі як: Шевченко, Роналдо, Зідан, Зінченко. Вболівав він за футбольний клуб Реал Мадрид але потім полюбив Динамо Київ.В школі потерпав від булінгу інших однокласників,але не дивлячись на це старався добре вчитися. З 7 по 9 клас він не хотів вчитися. У 9 класі він знайшов дівчину Катерину яка залишається у його спогадах на завжди.Саме вона підштовхнула до навчання.Разом з нею він став гарно вчитися.Він хотів подарувати їй все своє життя,завести дітей а потім мати онуків. Катерина вирішила закінчити школу в 9 класі. Вона говорила щоб Михайло прийшов до неї на випускний.Під час випускного, Катерина переходила дорогу але на великій швидкості її збиває автомобіль…Ця катастрофа робить великий відбиток у житті Михайла. Після цього інциденту у головного героя почалася депресія.
Але він не здається та поступає в інститут де отримує вищу освіту.
Ще в дитинстві він шукав способи заробітку але були лише шахраї.
Юність
На деякий час йому довелося покинути місто.Причина тому хвора бабуся.
У лікарні їй дали негативний прогноз. Але Михайло не здавався і їздив по всій Україні намагаючись знайти лікарню.Коли він прибув до міста Дніпро лікарі сказали що цю хворобу майже не можливо вилікувати але вони спробують.
Михайло шукав робот але мав на прикладі працювати програмістом.
Під час пошуку роботи він потрапив у погану компанію. Вони його підстрікали робити погані речі такі як робити закладки,пропивати всі гроші,грабувати людей. Але Михайло відмовився. Йому пощастило що цому нічого не зробили.
Через деякий час бабусі ставало краще.Коли вона вилікувалась вона разом з Богданом повернулася у місто Миколаїв.Головний герой знайшов ліпшого друга по імені Іван. Але під час дтп Михайло потрапляє у лікарню тяжкому стані, а його друг на жаль загинув
Доросле життя
У 2021 році його батьку приходить повістка…Його батька забрали у Авдіївку та через якийсь час його перекинули на 1 лінію фронту під Бахмутом. Михайло кожен день у вільний час телефонував батьку. Але через декілька днів він у телефоні почув гучний вибух. Після чого він втратив з батьком зв'язок. І через тиждень Михайлові повідомили що батько його помер..
Після багатьох втрат Михайло вирішив переїхати до міста Харкова.
Михайло влаштувався на роботу програмістом.Він по трохи, але заробляв гроші якими він міг допомагати сім’ї.Разом з сім’єю він святкує 2022 рік. Михайло сподівався що цей рік має бути гарним,але як він помилявся..24 лютого він прокидається від гучних вибухів…Мати говорила що треба покидати країну,але Михайло не хотів покидати батьківщину тому після падіння Маріуполя він йде до лав ЗСУ як доброволець.
ЗСУ
Михайла не приймають за станом здоров’я. Але Михайло усіма силами намагається вступити до ЗСУ що б захищати батьківщину та помститись за батька. Але все ж таки він потрапив до лав ЗСУ. В ЗСУ Михайло мав багато успіхів та невдач. У ЗСУ він познайомився з багатьма новими людьми. Він мав справу з підрозділом НГУ,ССО отримавши звання Сержант він вступив у підрозділ Територіальний Центр Комплектації. У цьому підрозділі він допомагав нова мобілізованим. Є нова мобілізовані які не завжди слухають Михайла. Але головний герой знаходить підхід до таких військових. Він телефонував матері говорячи про успіхи на службі. Кожен день був напружений військова частина підвергається диверсіям. Але ЗСУ стоять міцно та не здаються.
Наш час
Зараз Михайло знаходиться в ЗСУ, за хорошу роботу він получив звання капітан та посаду заступника начальнка підрозділу. Михайло добре справляється зі своїми обов’язками, та показує хорошу роботу на новій посаді та званні. Також у вільний час від служби Михайло познайомився із дівчиною по імені Аня, вони уже разом 1.5 роки. Скоро у них буде дитина, та Михайло планує зробити пропозицію Анні. Богдан також любить із друзями піти на охоту також любе покататись на мотоциклах по горам.
