- Реєстрація
- 09.08.24
- Повідомлення
- 2
Дитинство та молоді роки
Нікіта Дніпровський народився 6 вересня 2000 року на окраїні Дніпропетровської області у молодій сім'ї звичайних працівників. Татко Нікіти був доброю людиною, працював у хліборобній компанії водієм. Мати працювала на тому самому хлібозаводі пекарем. Маленький Нікіта, перебуваючи в дитячому садку, завжди відрізнявся від інших, він мав бажання творити та весь вільний час ліпив фігурки з пластиліну. Прийшовши до школи, Нікіта не мав неприємностей, навчання легко йому вдавалося, особливо улюбленими його предметами стали математика. Згодом, перейшовши до старших класів юний Нікіта зацікавився фізикою, йому було дуже цікаво дізнаватися нові закони.
Закінчивши школу, Нікіта вступив до звичайного коледжу на професію економіста, але, на жаль, в цей час захворіла його мати, грошей в сім’ї не було та тому прийшлося тимчасово кинути навчання та заробляти гроші. Не маючи планів як швидко дістати гроші, Нікіта пішов працювати кур'єром піци та почав вести свій особистий блог. Добрі люди в інтернеті торкнулися історією Нікіти та допомогли назбирати гроші на операцію матері, що допомогло врятувати їй життя, а Нікіті повернутися до навчання. Закінчив коледж він без проблем. Вирішив Нікіта дали йти по спеціальності - економіст, та тому вступив у Криворізький економічний університет. У віці 19 років Нікіта вперше закохався, її звали Ліза. Не дивлячись на важливість навчання, заради неї український Ромео прогулював університет, але не дивлячись на це, йому завжди вдавалося здати іспити. Історія Нікіти та Лізи була довгою історією про кохання довжиною в 3 місяці, на жаль, вони не зійшлися інтересами.
Нікіта успішно закінчив університет та отримав диплом про вищу освіту, проте не дивлячись на це, він мав труднощі з отриманням місце праці в Кривому Розі, тому вимушений був переїхати до Дніпра. У даному місті Нікіта знайшов ідеальну для себе вакансію - працівник Приватбанку. Він дуже переживав на співбесіді та пройшов її. Нікіта був дуже радий! Маючи велику зарплату, він орендував квартиру недалеко від офісу, купив своє перше авто - BMW 328i E92 та здавалося, що життя налагоджується.
Військовий час
Проснувшись 24 лютого 2022 року, Нікіта був в жаху, почалася повномасштабна війна… Він втратив роботу, квартиру та все, що в нього було, це машина, трохи грошей та сподівання на все добре.
В пошуках нового життя він переїхав до Києва. Не маючи грошей, жити прийшлося в машині. Майже кожен день він ходив на співбесіди, проте ніде його не брали. Одного дня, знову йдучи на якусь співбесіду, до Нікіти підійшов хлопець у військовій формі та попросив показати його документи. На жаль, Лізейник в армії не був та йому прийшлося сісти в бусік та проїхати до військкомату. Проблем з здоров’ям в Нікіти не було, тому його прийняли на службу.
Місяць він навчався у Львові, пройшов КМБ та знайшов нових друзів, з якими продовжив свій шлях в ЗСУ. Ставши Ст.Солдатом Нікіта подався у елітний підрозділ - ССО. Він був прийнятий до їхньої академії та успішно здав всі нормативи. Будучи звичайним бійцем, Нікіта гарно виконував свої обов’язки, мав гарні результати на лінії фронту та в спец операціях, за що отримав підвищення до Офіцера ССО, та згодом став Головним Офіцером! На даній посаді він відстояв не малий час, набираючи людей до підрозділу він робив його кращим. Маючи вищу освіту йому було запропонована посада Заступника Начальника ССО, на що він погодився, та згодом через ухід Начальника, зайняв його місце.
Будучи Начальником він не продовжив приймати участь у битвах. Так у одній битві було поранено його бійця та він, ризикуючи своїм життям, витягнув його з сірої зони та передав військовим медикам. Життя бійця вдалося спасти. Через невеликий час, на жаль, у ході спецоперації на окупованій території Нікіта був підбитий снайпером та через стан здоров’я не зміг тимчасово продовжувати службу. Через це підрозділ розпався, але залишилася єдина людина, яка також була відповідальна та тому було вирішено поставити його на посаду Начальника підрозділу ССО.
Перебуваючи на лікуванні, Нікіта не забував про необхідність допомагати військовим, тому активно приїжджав до побратимів на фронт з гуманітарною допомогою та ліками. Пройшовши курс лікування, Нікіта мав змогу повернутися до рідного підрозділу та став допомагати новому Начальнику підняти його. За заслуги Нікіту було поставлено на посаду Заступника Начальника ССО, підвищено до Майора та вручено такі нагороди як Хрест ССО та Залізний Хрест. Підрозділ став найкращим в ЗСУ.
Маючи змогу підвищитись далі та знаючи, що в рідному підрозділі все добре, Нікіта подав заявку на полковника та успішно пройшов на дану посаду! В його обов’язках вже було слідкувати не тільки за підрозділом, а за всім ЗСУ. Під командуванням полковника Лізейника бійці ЗСУ охороняли територію України, відбивали ворожі напади та провели успішні контр наступи, звільнивши близько 550 населених пунктів, з котрих 15 міст. Нікіта не боявся ризикувати, але і знав міри, тому втрати особового складу ЗСУ були мінімальні. Лізейник, перебуваючи на службі в ЗСУ, пережив 5 генералів та має наміри стати наступним! На цьому його історія тільки починається…
Нікіта Дніпровський народився 6 вересня 2000 року на окраїні Дніпропетровської області у молодій сім'ї звичайних працівників. Татко Нікіти був доброю людиною, працював у хліборобній компанії водієм. Мати працювала на тому самому хлібозаводі пекарем. Маленький Нікіта, перебуваючи в дитячому садку, завжди відрізнявся від інших, він мав бажання творити та весь вільний час ліпив фігурки з пластиліну. Прийшовши до школи, Нікіта не мав неприємностей, навчання легко йому вдавалося, особливо улюбленими його предметами стали математика. Згодом, перейшовши до старших класів юний Нікіта зацікавився фізикою, йому було дуже цікаво дізнаватися нові закони.
Закінчивши школу, Нікіта вступив до звичайного коледжу на професію економіста, але, на жаль, в цей час захворіла його мати, грошей в сім’ї не було та тому прийшлося тимчасово кинути навчання та заробляти гроші. Не маючи планів як швидко дістати гроші, Нікіта пішов працювати кур'єром піци та почав вести свій особистий блог. Добрі люди в інтернеті торкнулися історією Нікіти та допомогли назбирати гроші на операцію матері, що допомогло врятувати їй життя, а Нікіті повернутися до навчання. Закінчив коледж він без проблем. Вирішив Нікіта дали йти по спеціальності - економіст, та тому вступив у Криворізький економічний університет. У віці 19 років Нікіта вперше закохався, її звали Ліза. Не дивлячись на важливість навчання, заради неї український Ромео прогулював університет, але не дивлячись на це, йому завжди вдавалося здати іспити. Історія Нікіти та Лізи була довгою історією про кохання довжиною в 3 місяці, на жаль, вони не зійшлися інтересами.
Нікіта успішно закінчив університет та отримав диплом про вищу освіту, проте не дивлячись на це, він мав труднощі з отриманням місце праці в Кривому Розі, тому вимушений був переїхати до Дніпра. У даному місті Нікіта знайшов ідеальну для себе вакансію - працівник Приватбанку. Він дуже переживав на співбесіді та пройшов її. Нікіта був дуже радий! Маючи велику зарплату, він орендував квартиру недалеко від офісу, купив своє перше авто - BMW 328i E92 та здавалося, що життя налагоджується.
Військовий час
Проснувшись 24 лютого 2022 року, Нікіта був в жаху, почалася повномасштабна війна… Він втратив роботу, квартиру та все, що в нього було, це машина, трохи грошей та сподівання на все добре.
В пошуках нового життя він переїхав до Києва. Не маючи грошей, жити прийшлося в машині. Майже кожен день він ходив на співбесіди, проте ніде його не брали. Одного дня, знову йдучи на якусь співбесіду, до Нікіти підійшов хлопець у військовій формі та попросив показати його документи. На жаль, Лізейник в армії не був та йому прийшлося сісти в бусік та проїхати до військкомату. Проблем з здоров’ям в Нікіти не було, тому його прийняли на службу.
Місяць він навчався у Львові, пройшов КМБ та знайшов нових друзів, з якими продовжив свій шлях в ЗСУ. Ставши Ст.Солдатом Нікіта подався у елітний підрозділ - ССО. Він був прийнятий до їхньої академії та успішно здав всі нормативи. Будучи звичайним бійцем, Нікіта гарно виконував свої обов’язки, мав гарні результати на лінії фронту та в спец операціях, за що отримав підвищення до Офіцера ССО, та згодом став Головним Офіцером! На даній посаді він відстояв не малий час, набираючи людей до підрозділу він робив його кращим. Маючи вищу освіту йому було запропонована посада Заступника Начальника ССО, на що він погодився, та згодом через ухід Начальника, зайняв його місце.
Будучи Начальником він не продовжив приймати участь у битвах. Так у одній битві було поранено його бійця та він, ризикуючи своїм життям, витягнув його з сірої зони та передав військовим медикам. Життя бійця вдалося спасти. Через невеликий час, на жаль, у ході спецоперації на окупованій території Нікіта був підбитий снайпером та через стан здоров’я не зміг тимчасово продовжувати службу. Через це підрозділ розпався, але залишилася єдина людина, яка також була відповідальна та тому було вирішено поставити його на посаду Начальника підрозділу ССО.
Перебуваючи на лікуванні, Нікіта не забував про необхідність допомагати військовим, тому активно приїжджав до побратимів на фронт з гуманітарною допомогою та ліками. Пройшовши курс лікування, Нікіта мав змогу повернутися до рідного підрозділу та став допомагати новому Начальнику підняти його. За заслуги Нікіту було поставлено на посаду Заступника Начальника ССО, підвищено до Майора та вручено такі нагороди як Хрест ССО та Залізний Хрест. Підрозділ став найкращим в ЗСУ.
Маючи змогу підвищитись далі та знаючи, що в рідному підрозділі все добре, Нікіта подав заявку на полковника та успішно пройшов на дану посаду! В його обов’язках вже було слідкувати не тільки за підрозділом, а за всім ЗСУ. Під командуванням полковника Лізейника бійці ЗСУ охороняли територію України, відбивали ворожі напади та провели успішні контр наступи, звільнивши близько 550 населених пунктів, з котрих 15 міст. Нікіта не боявся ризикувати, але і знав міри, тому втрати особового складу ЗСУ були мінімальні. Лізейник, перебуваючи на службі в ЗСУ, пережив 5 генералів та має наміри стати наступним! На цьому його історія тільки починається…
