- Реєстрація
- 06.04.24
- Повідомлення
- 73
Дитинство
Олександра народився у забезпеченій родині, у місті Харків. Олександер був єдиною дитиною в сім'ї, тому батьки приділяли йому максимально багато часу. Його батько, Віктор, працював в уряді на посаді Міністра Юстиції. Він був досить суворим, але справедливим чоловіком. Незважаючи на свою суворість, батько Олександра любив свою сім'ю більше за життя. Мати Олександер, Наталя, була хірургом у місцевій лікарні. Вона працювала не заради грошей, бо чоловік забезпечував сім'ю. Наталя просто хотіла допомагати людям, і знайшла своє покликання у лікарні. Можна сказати, що Олександер дуже пощастило з родиною.
Після народження сина, батьки Олександра перебралися в досить багатий Шевченківський район міста Харків, щоб їхній син не потрапив у неналежну статус сім'ї компанію. Олександра оточували турботою, його виховували інтелігентом.
Його мати пішла з роботи, щоб приділити вихованню спадкоємця якнайбільше часу. Це дозволило Олександру здобути дуже гарну дошкільну освіту.
Юність
Після початкової школи, що знаходилась неподалік будинку, батьки вирішили відправити Олександру в середню школу в Англії для отримання кращої освіти. Так Олександер опинився у школі Kings Edward School Whitley неподалік міста Hastings. У цій школі також навчалися обидві дитини мера міста Харків і дочка генерального прокурора Мія, з якою у Олександра згодом виникли дуже близькі стосунки.
Повернувшись до України, Олександра зіштовхнувся із проблемою вибору свого шляху.
Не довго думаючи, він зрозумів, що треба здобути вищу освіту. Через свої хороші оцінки, Олександер з радістю взяли в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, де він так само відучився на відмінно і здобув професійну освіту. Через деякий час, Іван знов почав тісно спілкуватися з Мією, вони почали зустрічатися. Після цього постало питання про вибір подальшої професії Олександра.
Вибір професії
Олександра із принципу не хотів жити на гроші батьків. Це було нижче його гідності, тому що він вважав, що вони для нього і так занадто багато зробили. Тому до вибору професії він ставився особливо уважно. Батько Олександра, завдяки своїм зв'язкам, влаштував для сина екскурсії різними держ. структур.Олександра тиждень провів у Міській раді, спостерігаючи за роботою батька. Ця робота за постійними паперами йому особливо не сподобалася, тому Олександра відмовився від пропозиції батька щодо роботи в Міській раді. Потім батько Мії запросив Олександра до прокуратури, де Олександра вивчав роботу прокурорів. Далі були НПУ та СБУ. Найбільше Олександра захопила робота саме НПУ. Мабуть, від матері йому передалося бажання допомагати людям. Завдяки зв'язкам свого батька Олекасндра став рядовим НПУ.
Робота в НПУ
Олександра не хотів підводити свого батька, тому він старанно працював. Олександра почав просуватися по службі. Ранги підвищувалися, а зарплата нема. Після розкішного життя з батьками Олкесандра не міг звикнути до того, що він постійно повинен рахувати гроші, навіть їжу він купував вибірково. Це стало його напружувати, і він почав шукати всі можливі шляхи, щоб заробити трохи грошей. Згодом відбувся перший переломний момент у його житті, який надалі змінить погляди Олесадер на життя.
Переломний момент
Під час патруля, в якому Олександер був один, він помітив підозрілу активність у провулку, близько магазину продуктів. Олександер підкрався і почув, що там стоїть дилер, який з хвилини на хвилину має продати партію наркотиків. Олександер почав діяти. Він забіг у провулок, і після рутини затримання сталося щось незвичне. Івану вперше запропонували грошей за свободу. Оександер ніколи раніше не стикався з хабарами, тому ця ситуація для нього була вкрай незвичайною.Після того, як дилер озвучив суму хабара, Олександер
ще більше почав сумніватися. У результаті після декількох хвилин роздумів та спогадів про своє колишнє розкішне життя, Олександра взяв гроші і відпустив торговця. Вночі Олександре спіткала совість. Він не міг прийняти те, що став частиною того, що зневажав все життя. Його батько завжди показував йому гарний приклад, але життя та обставини змусили його взяти гроші. Два тижні Іван не міг до кінця визнати те, що він готовий брати хабарі.
Але згодом Олександер знову проїжджав повз той же провулок, і там знову був дилер. Все знову ж таки закінчилося хабарем. Олександер потроху почав приймати свою пристрасть до грошей і з часом хабарі увійшли в ужиток його життя, тому що він розумів, що цим він зможе себе повноцінно забезпечувати. Після другого хабара Іван і Мія сходили в дорогий ресторан, де чудово провели час, що знову ж таки підштовхувало Олександра до нових злочинів.
Минав час, Олександра дедалі більше заглиблювався у кримінальний світ. Він брав дедалі більше грошей. Він не хотів зупинятися, адже за ці гроші він уже встиг придбати собі дорогий
будинок та машину.
Наступний випадок стався вже за кілька місяців після того, як у житті Олександра хабарі вже закріпилися. Олександер потроху почав звикати до того, що гроші в нього є, і став їх витрачати менш розумно. Він почав купувати собі прикраси, в основному годинники та окуляри, оскільки це були його улюблені аксесуари. Але несподівано світ Олександра знову здригнувся. Одного дня сталося те, чого Олександра боявся найбільше, Мію викрали.
Викрадення Мії, що змінило Олександер
Під час патруля, по рації передали про викрадення доньки Генерального Прокурора. Тут Олександер зірвався і поїхав до будинку батька Мії. Біля дверей він побачив убитого горем генерального прокурора. Крізь сльози вбитого горем батька, він з'ясував, що Мія пішла в магазин купити продукти для вечері, а потім зникла. Дивним був факт, що на жодній камері за її передбачуваним маршрутом Мію не вдалося виявити. НПУ розпочала розслідування. Олександер був у нестямі. Він використав усі можливі зв'язки (включаючи злочинців, яких він відпускав), щоб дізнатися хоч щось. І один із членів банди Bloods повідомив Олександер, що його старших ніхто не бачив протягом останніх двох тижнів. Але Оллександер вирішив сам усе перевірити. Він поїхав до точки збору цього угрупування (зрозуміло на своїй машині та в цивільному). Недалеко від точки він зустрів двох хлопців із банди, з якими він зав'язав розмову. Вони розповіли йому, що головні були втіленням смертних гріхів. Вони вбивали, ґвалтували, грабували, і все це заради веселощів. Вони одержували від цього задоволення. А про себе ці два хлопці розповіли, що вони ненавидять банди та ненавидять усю злочинність, але життя не залишило їм іншого вибору. Вони народилися в цьому районі, і вони мали вибір, або смерть або банда. Тут Олександер зателефонували і сказали, що бандити висунули свої вимоги. Вони просили якісь нечувані гроші. Сім'я прокурора стільки навіть близько не мала. Тут Олександер пішов у всі тяжкі, бо слідство все ніяк не могло знайти хоч одного сліду злочинців. Олександер почав при перевірках бандитів вилучати в них зброю і перепродавати її через знайомих у гетто, він почав так само діяти і з наркотиками, де замість арешту він забирав як речовини, так і гроші з дилера, потім відпускаючи його. Якщо йому не давали бажаної суми, він міг підкинути людині наркотики, щоб посадити його на більший термін. Продавши велику кількість зброї, отриманої від бандитів як речові докази, продавши кілограми наркотиків, Олександер нарешті дістав потрібну суму і допоміг прокурору викупити дочку. Суму було переведено через блокчейн, в обмін на координати Мії. Те, що пережила Мія, було страшно уявити. Нині вона проходить тривалу реабілітацію у психологів, а злочинців так і не знайшли.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Олександер переосмислив своє життя. Він зіткнувся як і з добрими членами угруповань, яких просто змусили приєднатися до банди, так і з марними покидьками, Олександер дійшов висновку, що зі злочинцями треба бути виборчим. Деякі, на його думку, заслуговують на поблажливість, а деякі мають бути посаджені будь-якими шляхами, нехай ці шляхи нелегальні. Олександер готовий підкидати наркотики, нелегальну зброю аби засадити паскуду на максимальний термін. З інших же, Іван готовий брати хабарі та відпускати їх, адже гроші, як він з'ясував, є необхідним ресурсом для вирішення проблем та важливим засобом для комфортного життя.
Він зрозумів, що лише цими способами може забезпечити себе та свою сім'ю.
був єдиною дитиною в сім'ї, тому батьки приділяли йому максимально багато часу. Його батько, Віктор, працював в уряді на посаді Міністра Юстиції. Він був досить суворим, але справедливим чоловіком. Незважаючи на свою суворість, батько
Олександра народився у забезпеченій родині, у місті Харків. Олександер був єдиною дитиною в сім'ї, тому батьки приділяли йому максимально багато часу. Його батько, Віктор, працював в уряді на посаді Міністра Юстиції. Він був досить суворим, але справедливим чоловіком. Незважаючи на свою суворість, батько Олександра любив свою сім'ю більше за життя. Мати Олександер, Наталя, була хірургом у місцевій лікарні. Вона працювала не заради грошей, бо чоловік забезпечував сім'ю. Наталя просто хотіла допомагати людям, і знайшла своє покликання у лікарні. Можна сказати, що Олександер дуже пощастило з родиною.
Після народження сина, батьки Олександра перебралися в досить багатий Шевченківський район міста Харків, щоб їхній син не потрапив у неналежну статус сім'ї компанію. Олександра оточували турботою, його виховували інтелігентом.
Його мати пішла з роботи, щоб приділити вихованню спадкоємця якнайбільше часу. Це дозволило Олександру здобути дуже гарну дошкільну освіту.
Юність
Після початкової школи, що знаходилась неподалік будинку, батьки вирішили відправити Олександру в середню школу в Англії для отримання кращої освіти. Так Олександер опинився у школі Kings Edward School Whitley неподалік міста Hastings. У цій школі також навчалися обидві дитини мера міста Харків і дочка генерального прокурора Мія, з якою у Олександра згодом виникли дуже близькі стосунки.
Повернувшись до України, Олександра зіштовхнувся із проблемою вибору свого шляху.
Не довго думаючи, він зрозумів, що треба здобути вищу освіту. Через свої хороші оцінки, Олександер з радістю взяли в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, де він так само відучився на відмінно і здобув професійну освіту. Через деякий час, Іван знов почав тісно спілкуватися з Мією, вони почали зустрічатися. Після цього постало питання про вибір подальшої професії Олександра.
Вибір професії
Олександра із принципу не хотів жити на гроші батьків. Це було нижче його гідності, тому що він вважав, що вони для нього і так занадто багато зробили. Тому до вибору професії він ставився особливо уважно. Батько Олександра, завдяки своїм зв'язкам, влаштував для сина екскурсії різними держ. структур.Олександра тиждень провів у Міській раді, спостерігаючи за роботою батька. Ця робота за постійними паперами йому особливо не сподобалася, тому Олександра відмовився від пропозиції батька щодо роботи в Міській раді. Потім батько Мії запросив Олександра до прокуратури, де Олександра вивчав роботу прокурорів. Далі були НПУ та СБУ. Найбільше Олександра захопила робота саме НПУ. Мабуть, від матері йому передалося бажання допомагати людям. Завдяки зв'язкам свого батька Олекасндра став рядовим НПУ.
Робота в НПУ
Олександра не хотів підводити свого батька, тому він старанно працював. Олександра почав просуватися по службі. Ранги підвищувалися, а зарплата нема. Після розкішного життя з батьками Олкесандра не міг звикнути до того, що він постійно повинен рахувати гроші, навіть їжу він купував вибірково. Це стало його напружувати, і він почав шукати всі можливі шляхи, щоб заробити трохи грошей. Згодом відбувся перший переломний момент у його житті, який надалі змінить погляди Олесадер на життя.
Переломний момент
Під час патруля, в якому Олександер був один, він помітив підозрілу активність у провулку, близько магазину продуктів. Олександер підкрався і почув, що там стоїть дилер, який з хвилини на хвилину має продати партію наркотиків. Олександер почав діяти. Він забіг у провулок, і після рутини затримання сталося щось незвичне. Івану вперше запропонували грошей за свободу. Оександер ніколи раніше не стикався з хабарами, тому ця ситуація для нього була вкрай незвичайною.Після того, як дилер озвучив суму хабара, Олександер
ще більше почав сумніватися. У результаті після декількох хвилин роздумів та спогадів про своє колишнє розкішне життя, Олександра взяв гроші і відпустив торговця. Вночі Олександре спіткала совість. Він не міг прийняти те, що став частиною того, що зневажав все життя. Його батько завжди показував йому гарний приклад, але життя та обставини змусили його взяти гроші. Два тижні Іван не міг до кінця визнати те, що він готовий брати хабарі.
Але згодом Олександер знову проїжджав повз той же провулок, і там знову був дилер. Все знову ж таки закінчилося хабарем. Олександер потроху почав приймати свою пристрасть до грошей і з часом хабарі увійшли в ужиток його життя, тому що він розумів, що цим він зможе себе повноцінно забезпечувати. Після другого хабара Іван і Мія сходили в дорогий ресторан, де чудово провели час, що знову ж таки підштовхувало Олександра до нових злочинів.
Минав час, Олександра дедалі більше заглиблювався у кримінальний світ. Він брав дедалі більше грошей. Він не хотів зупинятися, адже за ці гроші він уже встиг придбати собі дорогий
будинок та машину.
Наступний випадок стався вже за кілька місяців після того, як у житті Олександра хабарі вже закріпилися. Олександер потроху почав звикати до того, що гроші в нього є, і став їх витрачати менш розумно. Він почав купувати собі прикраси, в основному годинники та окуляри, оскільки це були його улюблені аксесуари. Але несподівано світ Олександра знову здригнувся. Одного дня сталося те, чого Олександра боявся найбільше, Мію викрали.
Викрадення Мії, що змінило Олександер
Під час патруля, по рації передали про викрадення доньки Генерального Прокурора. Тут Олександер зірвався і поїхав до будинку батька Мії. Біля дверей він побачив убитого горем генерального прокурора. Крізь сльози вбитого горем батька, він з'ясував, що Мія пішла в магазин купити продукти для вечері, а потім зникла. Дивним був факт, що на жодній камері за її передбачуваним маршрутом Мію не вдалося виявити. НПУ розпочала розслідування. Олександер був у нестямі. Він використав усі можливі зв'язки (включаючи злочинців, яких він відпускав), щоб дізнатися хоч щось. І один із членів банди Bloods повідомив Олександер, що його старших ніхто не бачив протягом останніх двох тижнів. Але Оллександер вирішив сам усе перевірити. Він поїхав до точки збору цього угрупування (зрозуміло на своїй машині та в цивільному). Недалеко від точки він зустрів двох хлопців із банди, з якими він зав'язав розмову. Вони розповіли йому, що головні були втіленням смертних гріхів. Вони вбивали, ґвалтували, грабували, і все це заради веселощів. Вони одержували від цього задоволення. А про себе ці два хлопці розповіли, що вони ненавидять банди та ненавидять усю злочинність, але життя не залишило їм іншого вибору. Вони народилися в цьому районі, і вони мали вибір, або смерть або банда. Тут Олександер зателефонували і сказали, що бандити висунули свої вимоги. Вони просили якісь нечувані гроші. Сім'я прокурора стільки навіть близько не мала. Тут Олександер пішов у всі тяжкі, бо слідство все ніяк не могло знайти хоч одного сліду злочинців. Олександер почав при перевірках бандитів вилучати в них зброю і перепродавати її через знайомих у гетто, він почав так само діяти і з наркотиками, де замість арешту він забирав як речовини, так і гроші з дилера, потім відпускаючи його. Якщо йому не давали бажаної суми, він міг підкинути людині наркотики, щоб посадити його на більший термін. Продавши велику кількість зброї, отриманої від бандитів як речові докази, продавши кілограми наркотиків, Олександер нарешті дістав потрібну суму і допоміг прокурору викупити дочку. Суму було переведено через блокчейн, в обмін на координати Мії. Те, що пережила Мія, було страшно уявити. Нині вона проходить тривалу реабілітацію у психологів, а злочинців так і не знайшли.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Олександер переосмислив своє життя. Він зіткнувся як і з добрими членами угруповань, яких просто змусили приєднатися до банди, так і з марними покидьками, Олександер дійшов висновку, що зі злочинцями треба бути виборчим. Деякі, на його думку, заслуговують на поблажливість, а деякі мають бути посаджені будь-якими шляхами, нехай ці шляхи нелегальні. Олександер готовий підкидати наркотики, нелегальну зброю аби засадити паскуду на максимальний термін. З інших же, Іван готовий брати хабарі та відпускати їх, адже гроші, як він з'ясував, є необхідним ресурсом для вирішення проблем та важливим засобом для комфортного життя.
Він зрозумів, що лише цими способами може забезпечити себе та свою сім'ю.
був єдиною дитиною в сім'ї, тому батьки приділяли йому максимально багато часу. Його батько, Віктор, працював в уряді на посаді Міністра Юстиції. Він був досить суворим, але справедливим чоловіком. Незважаючи на свою суворість, батько
