- Реєстрація
- 17.02.24
- Повідомлення
- 4
Народився Дава 2000 року у славному місті Севастополь. У Дава є два старших брата та одна сестра, але про них мало що відомо. Відомо, що братів звуть Даніїл та Єгор, а сестру Ліза. Маленький хлопчик був не із бідної сім'ї: батько був одним з керівників СБУ м. Севастополь, дід був генералом-полковником у СБУ, мати була проста рабоча, тому з самого дитинства у Дава було все, що він побажає, але ж не дивлячись на це, попри опасіння рідних, він не піддався грошовій спокусі та залишився щедрим, добрим та справедливим хлопчиком, котрий ніколи не жалів батьківських грошей на своїх друзів та потребуючих на це людей.
Через свій активний та дружній характер мав багато товарищів. Але, у шість років, Дава з батьками прийшлося переїхати до м. Миколаїв, тому що батько був переведений до СБУ Миколаївської області. Дітвора тягнулася за ним і батьки почали помічати це, його лідерські та ораторські якості. Через це, як Ігор підросте вирішили віддати його до юридичного колледжу, щоб в подальшому він пішов по стопам діда, і став офіцером, зайнявши керівну посаду. Батьки закладали в своєму сині лише кращі якості, можливо саме через батьківську любов та турботу хлопець став тим ким є наразі. Перше кохання, перша суперечка, перші цигарки за школою... Життя минало, а разом і з ним взрослішав та набував досвіду наш герой.
[ll] Безтурботне Юнацтво
Дід нажаль пішов на той світ, але це не сильно ранило нашого героя, він лише пообіцяв йому досягти тих висот, котрих він за своє життя генерала-полковника не встиг. Не обійшлось звичайно і без вже чоловічої "скупої" сльози, але хлопець мужньо тримався, заспокоюючи свою матір. Минали роки, наш деколи маленький хлопчик змужнів та став вже зовсім юнаком. Ігор активно приймав участь в науковій діяльності, займався спортом та перебував на цікавився військовою зброєю. Хлопець дуже полюбляв зброю, можна навіть сказати, що це його хоббі. Він вечорами переглядав купу журналів і газет де знаходив якісь згадки про зброю, вимолював батька кожні вихідні піти на полювання або ж в тир. Його брати та сестро, поїхали закордон на навчання, через що вони перестали спілкуватися. Його життя проходило стабільно, він чітко знав куди зробить наступний крок і в яку сферу буде прагнути потрапити. Звичайно ця стабільність могла продовжуватись ще дуже довго якби не одно но... "Но", яке в раз перевернуло життя сотні тисяч людей... Почалась Війна.
[lll] Все з чистого листа
20 лютого 2014 року армія РФ почала активні дії на території рідної хлопцю країни. На той час вже 14-летній Дава, що буде боронити Україну від окупантів. Пройшов час, та почалась війна на Донбасі. Батько Дави поїхав один з перших, боронити честь та свободу Донбаса. Чисте небо і його безтурботне життя обірвалися буквально за пів дня. На наступний день батько приїхав контужений. Як роса на сонці зникла його посмішка, як сонце за хмари сховалась його доброта. Дава хотів щоб усе це закінчилося, він не хотів усвідомлювати, що це неможливо, він сподівався, а як надія зникла, він мріяв лише про помсту і багато крові тих, кто зробив цей злочин. Багато його друзів, нажаль погибли у цьому протистояні. Він почав помогати волонтерам робити збори, та допомог зібрати на Байрактар.
[lV] Нове життя
2018 рік Дава працює поліцейським в Департаменті Кіберполіції НПУ м. Миколаїв. Від деколи безтурботного хлопчиська не залишилось навіть і спогада, тепер наш герой: серйозний, холоднокровний співробітник органів внутрішніх справ, жадающий помсти цим виродкам за своїх друзів, за свою сім'ю і перш за все за своє втрачене можливе майбутне в рідному місті. Не дивлячись на всю серйозність і спокійність Дава, його коллеги помітили с самого початка його добру натуру з альтруїстичними поглядами. Так як у нього була юридична освіта, батько допоміг сину, та устроїв його до Департамента Кіберполіції. Вдалося влаштувати хлопця в управління оперуповномочени. Побачивши навички, знання і тягу до робити хлопця, отриманих ще раніше на юридичних консультатива, керівництво просувало його по послужній лінії, надаючи більше повноважень та можливостей. Трошки пізніше хлопця зібрали до СБУ, він знайшов собі дівчину, котра попри його новий неприступний образ, після отриманої травми змогла знайти його справжнього, вони одружились. Минали роки, Дава потроху став забувати минуле, чітко зосередившись на майбутньому. У нього є статусна високооплачувана робота, кохана красуня дружина, дім та нові друзі с котрими він весело проводить час. Його життя здавалось почало повертатися до колись існуючої стабільності, але...
[V] Лист перевернувший все
Повертаючись додому після чергового дня дава як завжди зайшов до магазину, купивши продуктів, та переглянув пошту, де помітив дивний лист без адресата лише с підписом: "Давачка". Побачивши це, хлопця дало в жар, його руки затремтіли а тіло почало пітніти, його очі були наповнені страхом, тим самим, котрий останній раз він відчував під час втрати всього, що у нього було. Ігорьошою його називала тільки мама та сестра. Відкривши листа він зовсім зомлів, опираючись о стіну дому ледь втримавшись, щоб не впасти, після декількохвилинної паузи він забіг додому, переодягнувся,у похваті залишив повідомлення дружині біля ліжка що їде у відрядження, взяв зброю із сейву, сів до автівки і поїхав... Він рушив нікому нічого не пояснивши, вимкнувши SIM. Дава, вперше за стільки років маючи справжній, давно забутий страх в очах вирушив хто зна куди. Зброя лежала позаду і той самий лист лежав поряд, на котрому було фото його братів та сестри, і напис: "Вони знаходиться у Київі. Коордінати знайдеш за магазином, біля якого завжди зупинявся батько. Вони чекають, Дава".
Через свій активний та дружній характер мав багато товарищів. Але, у шість років, Дава з батьками прийшлося переїхати до м. Миколаїв, тому що батько був переведений до СБУ Миколаївської області. Дітвора тягнулася за ним і батьки почали помічати це, його лідерські та ораторські якості. Через це, як Ігор підросте вирішили віддати його до юридичного колледжу, щоб в подальшому він пішов по стопам діда, і став офіцером, зайнявши керівну посаду. Батьки закладали в своєму сині лише кращі якості, можливо саме через батьківську любов та турботу хлопець став тим ким є наразі. Перше кохання, перша суперечка, перші цигарки за школою... Життя минало, а разом і з ним взрослішав та набував досвіду наш герой.
[ll] Безтурботне Юнацтво
Дід нажаль пішов на той світ, але це не сильно ранило нашого героя, він лише пообіцяв йому досягти тих висот, котрих він за своє життя генерала-полковника не встиг. Не обійшлось звичайно і без вже чоловічої "скупої" сльози, але хлопець мужньо тримався, заспокоюючи свою матір. Минали роки, наш деколи маленький хлопчик змужнів та став вже зовсім юнаком. Ігор активно приймав участь в науковій діяльності, займався спортом та перебував на цікавився військовою зброєю. Хлопець дуже полюбляв зброю, можна навіть сказати, що це його хоббі. Він вечорами переглядав купу журналів і газет де знаходив якісь згадки про зброю, вимолював батька кожні вихідні піти на полювання або ж в тир. Його брати та сестро, поїхали закордон на навчання, через що вони перестали спілкуватися. Його життя проходило стабільно, він чітко знав куди зробить наступний крок і в яку сферу буде прагнути потрапити. Звичайно ця стабільність могла продовжуватись ще дуже довго якби не одно но... "Но", яке в раз перевернуло життя сотні тисяч людей... Почалась Війна.
[lll] Все з чистого листа
20 лютого 2014 року армія РФ почала активні дії на території рідної хлопцю країни. На той час вже 14-летній Дава, що буде боронити Україну від окупантів. Пройшов час, та почалась війна на Донбасі. Батько Дави поїхав один з перших, боронити честь та свободу Донбаса. Чисте небо і його безтурботне життя обірвалися буквально за пів дня. На наступний день батько приїхав контужений. Як роса на сонці зникла його посмішка, як сонце за хмари сховалась його доброта. Дава хотів щоб усе це закінчилося, він не хотів усвідомлювати, що це неможливо, він сподівався, а як надія зникла, він мріяв лише про помсту і багато крові тих, кто зробив цей злочин. Багато його друзів, нажаль погибли у цьому протистояні. Він почав помогати волонтерам робити збори, та допомог зібрати на Байрактар.
[lV] Нове життя
2018 рік Дава працює поліцейським в Департаменті Кіберполіції НПУ м. Миколаїв. Від деколи безтурботного хлопчиська не залишилось навіть і спогада, тепер наш герой: серйозний, холоднокровний співробітник органів внутрішніх справ, жадающий помсти цим виродкам за своїх друзів, за свою сім'ю і перш за все за своє втрачене можливе майбутне в рідному місті. Не дивлячись на всю серйозність і спокійність Дава, його коллеги помітили с самого початка його добру натуру з альтруїстичними поглядами. Так як у нього була юридична освіта, батько допоміг сину, та устроїв його до Департамента Кіберполіції. Вдалося влаштувати хлопця в управління оперуповномочени. Побачивши навички, знання і тягу до робити хлопця, отриманих ще раніше на юридичних консультатива, керівництво просувало його по послужній лінії, надаючи більше повноважень та можливостей. Трошки пізніше хлопця зібрали до СБУ, він знайшов собі дівчину, котра попри його новий неприступний образ, після отриманої травми змогла знайти його справжнього, вони одружились. Минали роки, Дава потроху став забувати минуле, чітко зосередившись на майбутньому. У нього є статусна високооплачувана робота, кохана красуня дружина, дім та нові друзі с котрими він весело проводить час. Його життя здавалось почало повертатися до колись існуючої стабільності, але...
[V] Лист перевернувший все
Повертаючись додому після чергового дня дава як завжди зайшов до магазину, купивши продуктів, та переглянув пошту, де помітив дивний лист без адресата лише с підписом: "Давачка". Побачивши це, хлопця дало в жар, його руки затремтіли а тіло почало пітніти, його очі були наповнені страхом, тим самим, котрий останній раз він відчував під час втрати всього, що у нього було. Ігорьошою його називала тільки мама та сестра. Відкривши листа він зовсім зомлів, опираючись о стіну дому ледь втримавшись, щоб не впасти, після декількохвилинної паузи він забіг додому, переодягнувся,у похваті залишив повідомлення дружині біля ліжка що їде у відрядження, взяв зброю із сейву, сів до автівки і поїхав... Він рушив нікому нічого не пояснивши, вимкнувши SIM. Дава, вперше за стільки років маючи справжній, давно забутий страх в очах вирушив хто зна куди. Зброя лежала позаду і той самий лист лежав поряд, на котрому було фото його братів та сестри, і напис: "Вони знаходиться у Київі. Коордінати знайдеш за магазином, біля якого завжди зупинявся батько. Вони чекають, Дава".
