- Реєстрація
- 25.03.24
- Повідомлення
- 44
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ):Дмитро Мудрак Ігорь
Стать:Чоловік
Мати -Оксана
Батько -Ігорі
Зріст та вага:Зріст-170-вага-60
Дата народження:02.02.2000
Вік:23
Місце народження:Дніпро
Національність:Українець
Місце проживання:Дніпро
Захоплення:Дзюдо
Сімейний стан:Одружений
Статура:Худенький
Колір очей:Синій
Зачіска:Чорна
Відмітні знаки:Шрам на руці
Дитинство
Дмитро Мудрак народився у 2000 році 30 червня в чудовуму місті Дніпро. Сім'я у Дмитра була не богата, але забезпечна. Він був єдиною дитиною у сім'ї. Батько Ігорь Мудрак працював робочим на заводі, а матір Оксана Мудрак була вчителем у початкових класах. Дмитро пішов до дитячого садочка там у нього було купа друзів, Дмитро був дуже чемним та вихованим тому він дуже подабався вихователям. Одного разу коли Дмитру було 3 рочки сталося одна історія. У той день був дуже сильний дощ, він йшов разам зі своєю мамою з садочка з гучного звука дощу було ледве чути нявканя маленького котика. Дмитро потягнув маму за руку він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук. Мама Дмитра нехотя пішла за ними зявився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі. Дмитро підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома був кіт, але їй стало так шкода його, тому вони разом з того дня, це був найкращий друг Дмитра.
Шкільні та підлікові роки.
До школи Дмитро пішов як і більшість дітей у шість років. Його улюбленим предметом була фізкультура, він був з дуже гарною фізичною підготовкую, що в наступному дуже допоможе йому у житті. В першому класі Дмитро тільки звикав до школи тому у ньогу не дуже виходило вчитися та знайомитися зі
своїми однолітками, так і пролетів перший навчальний рік у школі. Літом Дмитро завжди їхав до бабусі у село Дніпропетровську область. Там він і проводив весь свій літній час, купався в озері, грався з тваринами, бігав по полях та взагалі гарно та активно проводив свій час. Так і минуло літо. Тоді він більш менш звик до шкільної рутини і він познайомився з трьома хлопчиками, вони були схожими по інтересах з Дмитром, тому вони швидко знайшли спільну мову так в них і створилася так би мовити компанія. У другому класі Дмитро вже вчився набагато краще за це батьки подарували йому дуже гарну металеву машинку Джип. Дмитро часто зустрічався з друзями та вони гуляли всім містом. Так і пролетіли шкільні роки Дмитра, школу він закінчив не дуже гарно,але в цілому досить нормально.
Неочікований вступ до академії
Навчається у Люботинській гімназії, Дмитро ще з 8 класу почав представляти свою школу на змаганнях по довійськовій підготовці серед юнаків. Хоча "Захист Вітчизни" на той час починали викладати тільки з 10 класу, директор школи, яка дуже любила нашого героя за його наполегливість і старанність, змогла дістати дозвіл комісії на його участь. Дмитро з першого разу зайняв перші місця за фізичну підготовку, орієнтування на місцевоситі та збиранню та розберанню AK-74. Так продовжувалось майже кожен рік, аж до 11 класу .Юнак з кожним роком вдосконалював свої вміння. Дуже добре на ньому відбилось виховання його викладача Захисту Вітчизни Анатолій Олександрович, який був полковником запасу ЗСУ, там мав великий військовий досвід за плечами. Анатолія Олександровича мав лише дві основні риси, які і перебрав собі Дмитра- добрий але справедливий. Здобутки на військових змаганнях не пройшли дарма, після закінчення вручень атестатів на останньому дзвінку до нього підійшов невідоий чоловік в формі, який представився Начальником академії Державної прикордонної служби і сказав, що він не перший рік слідкує за досягненями хлопця і готовий без вступних іспитів прийняти його на навчання. Відповіді Дмитра довго очіковати не довелось... Пробувши літо з батьками Дмитро зібравши речі одразу приїхав до академії, після виклику на навчання, саме тут і почалась його військова кар` єра.
Дивовижні успіхи в академії та перший крок у ЗСУ
Академія проходила для вже курсанта Дмитра на диво легко, хоча чому на диво, зважаючи на його попередні досягнення, які завжди випереджали його вік, Все керівництво знало Дмитра як одного з найкращих курантів за всю історію, його навички адаптуватись у нових умовах, дисциплини та кмітливість завжди допомагали йому. З першого погляду здається ніби все давалось для нього легко, але це все зовсім не так. Жертвою за всі досягнення Дмитра. був його час, дорогоцінний час. Коли інші курсанти вихідні та вільний час приділяти собі,гуляли, шукали дівчат. Дмитро ж був заручений з військовою наукою, недоспані ночі в книжках. Вихідні з батьком замість ставка та рибалки, у його частині... Але все давало свій плід, молодий службовець досконало здав випускні іспити і з досконалою характеристикою від Начальника академії вже через тиждень після закінчення успішно вступив до лав ЗСУ, де його очікувало зовсім нове і неочікуване життя.
Військова служба як зліти та падіння на життєвому шляху
Життя в ЗСУ, нічим не вже не дивувало вже кадрового військовочлужбовця Мудрака. Щоденні тренування, лекції та іноді моральні повчання від старшого складу, Дмитро здавалося був повністю готовий і загартований до такого життя. Але ніхто не відміняв один,важливий момент... дуже важливий момент-людьський фактор. Склад ЗСУ був надзвичайно великим, чим більше людей, тим більше різних характерів, тим більше різних думок, що на жаль призводить до суперечок. Дмитро завжди був слухняним, дисциплінованим та тим хто завжди намагався уникнути конфліктів. Завжди брав ініціативу на себе під час критичних ситуацій коли залишався за старшого. Його кар"єрний ріст проходив швидко,але не довго. Одного звичайного дня, під вечір, стоячи на посту АКПП, після тяжкої достаки боеприпасів, до воріт під"їхав чорний бусик. Коли у бусику, відкрилося вікно Дмитро там побачив генерала і одразу почав відкривати ворота, але генерал там був не один, він провіз з собою бандитів в машині ти провіз їх до складу з боеприпасами. на військовій частині тривога... але, у рацію від генерала звучить відбій тривоги, Дмитро не роздумаючи біжить до складу перевірити ситуацію, а там... бандити бандити спокійно крадуть боеприпаси під наглядом генерала та полковника. Не розгубившись, капрал Мудрак будучи в підрозділі "Військової служби правопорядку" біжить до свого командира, який зібравши особливий склад ліквідував нападників. Ситуація набула розголосу, генерала зняли і тут почали зміни в ЗСУ. Після приходу нового генерала, Мудрак впевненими кроками дійшов до посади керівника навчального корпосу та посади підполковника. Він впевнено і чітко керував особовим складом займаюи цю посаду. Але все добре колись закінчується, на жаль через неправомірні дії людей, на роботу яких він не зміг повпливати, був змушений піти за власним бажанням.
Фінал чи початок, дорога назад чи фатальний крах...?
Після того, як Мудрак Дмитро покинув лави ЗСУ, він не зміг змирития з цивільним життям, він починає прубувати себе в чомусь новому, але куди б він не йшов нічого не виходить, він пройшов СБУ та ДКВС, але ніде не зміг залишитися. Дмитро повернувся додому, перший тиждень було важко, але оговтавшись він зрозумів, що потрібно щось робити, Він стає далекобійником, подорожує по країні, відпочиває у барі у вільний час. "Напевно так все і закінчиться"- зі смиренням подумав Дмитро, але одного недільного ранку лунає дзвінок від друга у якому прозвучали завітні слова, можливо не так як уже підполковник запасу Дмитро собі уявляв, але вони прозвучали. Друг по службі повідомив його, що міністерство оборони чекає його на співбесіду на посаду генерала в його рідній частині. І ось Дмитро стоїть перед воротами ЗСУ, з припорошеною формою в невеличкій сумці та пачкою документів, але з великим багажом військового досвіду та запалом в очах...
Сьогодення
Після звільнення з в'язниці Дмитро Мудрак повернувся до міста Харкова. Та за допомогою старих зв'язків з друзями у Службі Безпеки України, він повернувся на посаду керівника Академічного Корпусу у Службі Безпеки України, де знову став займатися злочинними справами. Він брав хабарі від місцевих підприємців та злочинних угруповань, що діяли на території міста, рішав справи з іншими посадовими особами за межами міста, розширював свій вплив всюди. Всі співробітники, які були проти Дмитра Мудрака у Службі Безпеки України були скинуті з посад, та їх особисті справи передавались до друга Михайла Лоретті який керував діяльністю Департаменту Внутрішньої Безпеки, завдяки якій всі громадяни або співробітники інших державних організацій які порушували закон - були притягнуті до відповідальності, а далі щоб уникнути цієї відповідальності вони повинні були "поділитися" грошима. Саме так Дмитро збільшив свій заробіток у Службі Безпеки України.
Наразі Дмитро є Ст. Лейтинантом Служби Безпеки України міста Харкова. Він продовжує брати хабарі та зловживати своїм становищем, але тепер робить це з досвідом та розумінням, як уникнути попадання під судову відповідальність. Він знайомий з багатьма людьми у своєму місті та володіє значною владою. Але з кожним днем, його злочинні дії призводять до того, що він знаходиться все ближче до ризику потрапити за ґрати.
Усі його злочинні дії не лише загрожують його кар'єрі, але і можуть призвести до негативних наслідків для суспільства в цілому. Однак, Дмитро продовжує брати хабарі, не звертаючи уваги на можливі наслідки. Дмитро вважає, що займатись злочинними справами це найгірша ідея, яка потім обернеться дуже поганими наслідками, й розуміє що рано чи пізно це все закінчиться й він буде жити як усі звичайні громадяни.
Стать:Чоловік
Мати -Оксана
Батько -Ігорі
Зріст та вага:Зріст-170-вага-60
Дата народження:02.02.2000
Вік:23
Місце народження:Дніпро
Національність:Українець
Місце проживання:Дніпро
Захоплення:Дзюдо
Сімейний стан:Одружений
Статура:Худенький
Колір очей:Синій
Зачіска:Чорна
Відмітні знаки:Шрам на руці
Дитинство
Дмитро Мудрак народився у 2000 році 30 червня в чудовуму місті Дніпро. Сім'я у Дмитра була не богата, але забезпечна. Він був єдиною дитиною у сім'ї. Батько Ігорь Мудрак працював робочим на заводі, а матір Оксана Мудрак була вчителем у початкових класах. Дмитро пішов до дитячого садочка там у нього було купа друзів, Дмитро був дуже чемним та вихованим тому він дуже подабався вихователям. Одного разу коли Дмитру було 3 рочки сталося одна історія. У той день був дуже сильний дощ, він йшов разам зі своєю мамою з садочка з гучного звука дощу було ледве чути нявканя маленького котика. Дмитро потягнув маму за руку він дуже хотів подивитися звідки та від кого йде цей звук. Мама Дмитра нехотя пішла за ними зявився маленький брудний клубок шерсті, він лежав у багнюці та калюжі. Дмитро підібрав його на руки, мама звісно не хотіла, щоб вдома був кіт, але їй стало так шкода його, тому вони разом з того дня, це був найкращий друг Дмитра.
Шкільні та підлікові роки.
До школи Дмитро пішов як і більшість дітей у шість років. Його улюбленим предметом була фізкультура, він був з дуже гарною фізичною підготовкую, що в наступному дуже допоможе йому у житті. В першому класі Дмитро тільки звикав до школи тому у ньогу не дуже виходило вчитися та знайомитися зі
своїми однолітками, так і пролетів перший навчальний рік у школі. Літом Дмитро завжди їхав до бабусі у село Дніпропетровську область. Там він і проводив весь свій літній час, купався в озері, грався з тваринами, бігав по полях та взагалі гарно та активно проводив свій час. Так і минуло літо. Тоді він більш менш звик до шкільної рутини і він познайомився з трьома хлопчиками, вони були схожими по інтересах з Дмитром, тому вони швидко знайшли спільну мову так в них і створилася так би мовити компанія. У другому класі Дмитро вже вчився набагато краще за це батьки подарували йому дуже гарну металеву машинку Джип. Дмитро часто зустрічався з друзями та вони гуляли всім містом. Так і пролетіли шкільні роки Дмитра, школу він закінчив не дуже гарно,але в цілому досить нормально.
Неочікований вступ до академії
Навчається у Люботинській гімназії, Дмитро ще з 8 класу почав представляти свою школу на змаганнях по довійськовій підготовці серед юнаків. Хоча "Захист Вітчизни" на той час починали викладати тільки з 10 класу, директор школи, яка дуже любила нашого героя за його наполегливість і старанність, змогла дістати дозвіл комісії на його участь. Дмитро з першого разу зайняв перші місця за фізичну підготовку, орієнтування на місцевоситі та збиранню та розберанню AK-74. Так продовжувалось майже кожен рік, аж до 11 класу .Юнак з кожним роком вдосконалював свої вміння. Дуже добре на ньому відбилось виховання його викладача Захисту Вітчизни Анатолій Олександрович, який був полковником запасу ЗСУ, там мав великий військовий досвід за плечами. Анатолія Олександровича мав лише дві основні риси, які і перебрав собі Дмитра- добрий але справедливий. Здобутки на військових змаганнях не пройшли дарма, після закінчення вручень атестатів на останньому дзвінку до нього підійшов невідоий чоловік в формі, який представився Начальником академії Державної прикордонної служби і сказав, що він не перший рік слідкує за досягненями хлопця і готовий без вступних іспитів прийняти його на навчання. Відповіді Дмитра довго очіковати не довелось... Пробувши літо з батьками Дмитро зібравши речі одразу приїхав до академії, після виклику на навчання, саме тут і почалась його військова кар` єра.
Дивовижні успіхи в академії та перший крок у ЗСУ
Академія проходила для вже курсанта Дмитра на диво легко, хоча чому на диво, зважаючи на його попередні досягнення, які завжди випереджали його вік, Все керівництво знало Дмитра як одного з найкращих курантів за всю історію, його навички адаптуватись у нових умовах, дисциплини та кмітливість завжди допомагали йому. З першого погляду здається ніби все давалось для нього легко, але це все зовсім не так. Жертвою за всі досягнення Дмитра. був його час, дорогоцінний час. Коли інші курсанти вихідні та вільний час приділяти собі,гуляли, шукали дівчат. Дмитро ж був заручений з військовою наукою, недоспані ночі в книжках. Вихідні з батьком замість ставка та рибалки, у його частині... Але все давало свій плід, молодий службовець досконало здав випускні іспити і з досконалою характеристикою від Начальника академії вже через тиждень після закінчення успішно вступив до лав ЗСУ, де його очікувало зовсім нове і неочікуване життя.
Військова служба як зліти та падіння на життєвому шляху
Життя в ЗСУ, нічим не вже не дивувало вже кадрового військовочлужбовця Мудрака. Щоденні тренування, лекції та іноді моральні повчання від старшого складу, Дмитро здавалося був повністю готовий і загартований до такого життя. Але ніхто не відміняв один,важливий момент... дуже важливий момент-людьський фактор. Склад ЗСУ був надзвичайно великим, чим більше людей, тим більше різних характерів, тим більше різних думок, що на жаль призводить до суперечок. Дмитро завжди був слухняним, дисциплінованим та тим хто завжди намагався уникнути конфліктів. Завжди брав ініціативу на себе під час критичних ситуацій коли залишався за старшого. Його кар"єрний ріст проходив швидко,але не довго. Одного звичайного дня, під вечір, стоячи на посту АКПП, після тяжкої достаки боеприпасів, до воріт під"їхав чорний бусик. Коли у бусику, відкрилося вікно Дмитро там побачив генерала і одразу почав відкривати ворота, але генерал там був не один, він провіз з собою бандитів в машині ти провіз їх до складу з боеприпасами. на військовій частині тривога... але, у рацію від генерала звучить відбій тривоги, Дмитро не роздумаючи біжить до складу перевірити ситуацію, а там... бандити бандити спокійно крадуть боеприпаси під наглядом генерала та полковника. Не розгубившись, капрал Мудрак будучи в підрозділі "Військової служби правопорядку" біжить до свого командира, який зібравши особливий склад ліквідував нападників. Ситуація набула розголосу, генерала зняли і тут почали зміни в ЗСУ. Після приходу нового генерала, Мудрак впевненими кроками дійшов до посади керівника навчального корпосу та посади підполковника. Він впевнено і чітко керував особовим складом займаюи цю посаду. Але все добре колись закінчується, на жаль через неправомірні дії людей, на роботу яких він не зміг повпливати, був змушений піти за власним бажанням.
Фінал чи початок, дорога назад чи фатальний крах...?
Після того, як Мудрак Дмитро покинув лави ЗСУ, він не зміг змирития з цивільним життям, він починає прубувати себе в чомусь новому, але куди б він не йшов нічого не виходить, він пройшов СБУ та ДКВС, але ніде не зміг залишитися. Дмитро повернувся додому, перший тиждень було важко, але оговтавшись він зрозумів, що потрібно щось робити, Він стає далекобійником, подорожує по країні, відпочиває у барі у вільний час. "Напевно так все і закінчиться"- зі смиренням подумав Дмитро, але одного недільного ранку лунає дзвінок від друга у якому прозвучали завітні слова, можливо не так як уже підполковник запасу Дмитро собі уявляв, але вони прозвучали. Друг по службі повідомив його, що міністерство оборони чекає його на співбесіду на посаду генерала в його рідній частині. І ось Дмитро стоїть перед воротами ЗСУ, з припорошеною формою в невеличкій сумці та пачкою документів, але з великим багажом військового досвіду та запалом в очах...
Сьогодення
Після звільнення з в'язниці Дмитро Мудрак повернувся до міста Харкова. Та за допомогою старих зв'язків з друзями у Службі Безпеки України, він повернувся на посаду керівника Академічного Корпусу у Службі Безпеки України, де знову став займатися злочинними справами. Він брав хабарі від місцевих підприємців та злочинних угруповань, що діяли на території міста, рішав справи з іншими посадовими особами за межами міста, розширював свій вплив всюди. Всі співробітники, які були проти Дмитра Мудрака у Службі Безпеки України були скинуті з посад, та їх особисті справи передавались до друга Михайла Лоретті який керував діяльністю Департаменту Внутрішньої Безпеки, завдяки якій всі громадяни або співробітники інших державних організацій які порушували закон - були притягнуті до відповідальності, а далі щоб уникнути цієї відповідальності вони повинні були "поділитися" грошима. Саме так Дмитро збільшив свій заробіток у Службі Безпеки України.
Наразі Дмитро є Ст. Лейтинантом Служби Безпеки України міста Харкова. Він продовжує брати хабарі та зловживати своїм становищем, але тепер робить це з досвідом та розумінням, як уникнути попадання під судову відповідальність. Він знайомий з багатьма людьми у своєму місті та володіє значною владою. Але з кожним днем, його злочинні дії призводять до того, що він знаходиться все ближче до ризику потрапити за ґрати.
Усі його злочинні дії не лише загрожують його кар'єрі, але і можуть призвести до негативних наслідків для суспільства в цілому. Однак, Дмитро продовжує брати хабарі, не звертаючи уваги на можливі наслідки. Дмитро вважає, що займатись злочинними справами це найгірша ідея, яка потім обернеться дуже поганими наслідками, й розуміє що рано чи пізно це все закінчиться й він буде жити як усі звичайні громадяни.
