- Реєстрація
- 11.06.24
- Повідомлення
- 3
Дитинство
Євген Антонюк-Народився 26 лютого 2000 року у місті Біла Церква (Київська Область). З дитинства Євген захоплювався технікою,воно й не дивно адже його дід був інженером.Всі думали що Євген виросте інженером через любов до техніки,але все сталося інакше…Частину дитинства Євген провів у селі.Його родина на той час тримала найрізноманітнішу худобу: Кури,гуси,свині,цисарки (такі сірі курочки),собаки,коти.Дід Євгена був мисливцем, і доволі часто ходив на полювання.Також сім’я мала купу техніки і багато бізнесу (різні ларьки,магазини) Дід мав навіть меблевий магазин.Згодом Євген підрісши переїхав жити у Місто де і Народився, у Білу Церкву.Євген спочатку ходив щоранку до бабусі коли всі йшли на роботу.А згодом почав ходити у дитячий садок.У садку у Євгена з’явилися нові друзі,з якими він активно проводив час.Згодом пробігаючи дні уже настав випускний.І Євген пішов у останню дорогу дитинства…Через 3 місяці уже перший клас…Літо пролетіло наче декілька годин.Євген був у різних таборах,у селі в бабусі, вдома…Настало 1 вересня.Перший шкільний дзвоник де Євген уперше побачив своїх однокласників.Діти познайомилися з учителькою.Не дивно але все йшло як і мало.У перших класах всеодно було ще дитинство.І з розповідей Євгена було зрозуміло що і в школі ще гралися іграшками.Часто після школи збиралися на площадках свого старого дитячого садка і гралися іграшками.Але й не дивлячись на те Євген мав кращого «корєша» з яким багато чого робили на перервах.Євген завдяки йому потрапляв у так історії,що за тиждень раза три був у директора.Але згодом порозумнішав і перестав «перевертати школу».Після 3-го класу почали активно сидіти в телефонах і грати різні ігри.Одного разу на перерві догралися так,що сиділи у директора.Та директорша була добра,Євген хоч і бував у неї вже не перший раз,вона його не вигнала зі школи.Батькам Євгена Було соромно що він себе так веде,але в покарання його не били,а щось забирали або забороняли.Коли Євген був у 2 класі його тата забрали в армію і згодом перевели у місто Харків.Євген лишився без батьківської допомоши,але й далі продовжував навчання.У старших класах багато дітей змінилося.Багато пішло багато прийшло.Євген і далі мав одну й ту ж компанію друзів. «Я пам’ятаю ті дні»-казав Євген. «Ми з хлопцями хотіли чогось нового…Пиво цигарки пітарди…Незнаю як до наркотиків не дойшло…».Але все заховане зло згодом розкриється і винуватці будуть покарані,так і сталося.Одного дня хтось через вікно нажалівся директору що наша «солодка» компанія виявляється курить.Євген був дуже наляканий адже батьки і уявити собі такого не молгли,адже ні тато ні мама не курили й не пили.Євгена викликали до директора і зателефонували батькам.Євген з великим страхом і трусячими руками ледве дойшов додому.Мама звісно була вражена але карати сина не стала. «Ти ж розумієш що це велике зло?»-сказала вона. «Так маму,я розумію»-відповів Євген. «Пообіцяй мені що більше ніколи такого не буде».Євген дав обіцянку і продовжив вчитися і таємно дружити з хлопцями.Згодом Євген зрозумів що ця компанія його ні до чого доброго не доведе,і почав менше брати участь у подібних аферах.Але Євгена постійно підставляла та «компанія».Якось Євген приніс до школи пістолет на пластмасових пульках.Хлопці вирвали його з рук Євгена і побігли стріляти по дівчатах.Євген у роздратуванні підбіг і вдарив одного,ще б трішки і була б бійка.Всі хлопці мирно пішли на урок.На початку уроку заходить директор і каже: «Зброю мені на стіл!».Євген зі смутком дістає пістолет при всьому класі і віддає директору.Який же сором був тоді у нього.Саме образливе що покарали лише його,хоч стріляв по дівчатах і не він.
Навчання
Довчившися до 9-го класу Євген успішно склав ДПА і поступив у Військовий ліцей міста Острог (Рівненьська Область).Там він почав активно підтягувати дисципліну,адже його тато був військовим,але про батьків пізніше.У ліцеї привілегією було те,що телефон ти бачиш раз на день і то лише на 10 хвилин щоб подзвонити рідним або відповісти на СМС.Далі ти живеш в ліцеї і навчаєшся в ньому цілий тиждень.Якщо за тиждень в тебе хороші оцінки на вихідні відпускають додому.Якщо погані-лишаєшся в ліцеї і виправляєш.Спочатку Євгену було важко знаєте всюди є дурна компанія…Якось ідучи по коридору Євген задів місцевого авторитета,і той пообіцяв що поламає йому руку.Майже так і сталося увечері на вечірній прогулянці Євгена зловили і жорстоко побили…На наступний день Євген почав розуміти що ще один раз його унизять і це буде вічно…Він пішов у місто і почав готувати план помсти…Купив невеличку біту,пачку цигарок і трошки солодких цукерок.Цигарки і солодке до ліцею було суворо заборонено.Увечері коли банда мала знову лупцювати Євгена він дістав біту і побив усіх хто на нього нападав.Не думайте не жорстоко але відлупцював добре.Підкинув одному пачку цигарок а іншому цілий пакет цукерок.Хлопці якраз при вході в ліцей дістають цигарки і цукерки.Їх викликають до директора і виганяють з ліцею за грубі порушення дисципліни.Адже коли вони били Євгена відеокамери були увімкнені.А коли Євген бив їх,були вимкнені.Так Євген завоював авторитет у ліцеї,і став одним з поважних людей.На вихідні Євгена відпускали додому,адже його керівник знав що не дурний пацан буде з нього.Євген їздив до своєї бабусі у село де провів частину дитинства,адже село було поруч з містом Острог.Провчившися два роки у ліцеї Євген пройшов Острозький військомат і перевівся на Центральну Військову частину Харківської Області.
Робота-Доросле життя:
Прибувши у місто Харків
Євгену надали безкоштовну квартиру як військовослужбовцю.Там Євген і відшукав свого батька.Він на той час займав посаду Полковника Збройних Сил.Євген віддано ніс службу.Одного разу він врятував Військову Частину від вторгнення,розстрілявши терориста який проник на ВЧ.Через місяць Євгена назначили Начальником підрозділу: Сили Спеціальних Операцій.Євген активно почав працювати на новій посаді.Він створив чимало нового.Він розробив нову систему підвищення для ССО,розробив академію ССО де було окреме керівництво і навчало новачків.Він створив нового виду тренування.Євген щодня займався масово роботою,адже це і було його призначенням.Він не інженер як думали рідні.Він справжній ватажок,готовий очолити будь-яку посаду і нести відповідальність за неї.Пробувши на цій посаді близько пів року Євген вирішив залишити Збройні Сили України.За віддану честь його нагородили ордером.Отримавши військовий квиток Євген перевівся до Головного Управління Національної Поліції міста Харків.Особовий склад віднісся не серйозно до Євгена і дуже був різкий до нього.Євген не зважаючи на це ніс службу.Він працював професіонально і чудово справлявся з усіма завданнями Генерала.Провів не одне затримання,ліквідував найстрашніших терористів.Ні разу не взяв хабара,чи перевищив повноваження.Одного ранку прийшовши на роботу Генерал викликав його до себе.Він запропонував Євгену місце Полковника,адже на той час йшли вибори 3-го Полковника Поліції.Євген звісно погодився.Склад був не радий,що йому запропонували місце,адже склад хотів щоб став інший полковник.Через тиждень мав нові погони Полковника Поліції і почав працювати у новій сфері.Євген розробив новий підрозділ у Сфері НПУ а саме Управління Внутрішньої Безпеки (УВБ)-цей підрозділ займався виявленням порушень за працівниками та їх усунення.Євген повнісю змінив систему підвищення і деякі правила.Склав почав поступово поважати і любити Євгена,адже по роботі було видно:Досвідчений чудовий Полковник.Євген не був суворим,він був юмористом і не сприймав усе зразу близько до серця а намагався вирішити усно.Євген так зациклився на роботі що забув за життя,але один день змінив його життя.Якось до нього в відділок заглянула красива дівчина.Євген зразу закохався в неї і запросив її на побачення.Вона була єдиною хто давав можливість відволіктися від важкої роботи і просто насолодитися моментом.Вони зустрічалися близько 5 місяців.Бачачи життя,Євген усміхався і радів лише коли вона була поруч.Якось на ранковому шикуванні у Відділку,вона заглянула на свято.І Євген не втративши можливість зробив їй пропозицію.Вона сказала «Так».Євгенову радість не можна було описати словами,а те що робили співробітники як вони його вітали,це краще ніж будь-який феєрверк і салют.Через 2 місяці відбулося весілля.Євген був найщасливішою людиною.Після весілля він взяв відпуску на тиждень аби відпочити від роботи і побути вже з коханою жінкою.
Євген Антонюк-Народився 26 лютого 2000 року у місті Біла Церква (Київська Область). З дитинства Євген захоплювався технікою,воно й не дивно адже його дід був інженером.Всі думали що Євген виросте інженером через любов до техніки,але все сталося інакше…Частину дитинства Євген провів у селі.Його родина на той час тримала найрізноманітнішу худобу: Кури,гуси,свині,цисарки (такі сірі курочки),собаки,коти.Дід Євгена був мисливцем, і доволі часто ходив на полювання.Також сім’я мала купу техніки і багато бізнесу (різні ларьки,магазини) Дід мав навіть меблевий магазин.Згодом Євген підрісши переїхав жити у Місто де і Народився, у Білу Церкву.Євген спочатку ходив щоранку до бабусі коли всі йшли на роботу.А згодом почав ходити у дитячий садок.У садку у Євгена з’явилися нові друзі,з якими він активно проводив час.Згодом пробігаючи дні уже настав випускний.І Євген пішов у останню дорогу дитинства…Через 3 місяці уже перший клас…Літо пролетіло наче декілька годин.Євген був у різних таборах,у селі в бабусі, вдома…Настало 1 вересня.Перший шкільний дзвоник де Євген уперше побачив своїх однокласників.Діти познайомилися з учителькою.Не дивно але все йшло як і мало.У перших класах всеодно було ще дитинство.І з розповідей Євгена було зрозуміло що і в школі ще гралися іграшками.Часто після школи збиралися на площадках свого старого дитячого садка і гралися іграшками.Але й не дивлячись на те Євген мав кращого «корєша» з яким багато чого робили на перервах.Євген завдяки йому потрапляв у так історії,що за тиждень раза три був у директора.Але згодом порозумнішав і перестав «перевертати школу».Після 3-го класу почали активно сидіти в телефонах і грати різні ігри.Одного разу на перерві догралися так,що сиділи у директора.Та директорша була добра,Євген хоч і бував у неї вже не перший раз,вона його не вигнала зі школи.Батькам Євгена Було соромно що він себе так веде,але в покарання його не били,а щось забирали або забороняли.Коли Євген був у 2 класі його тата забрали в армію і згодом перевели у місто Харків.Євген лишився без батьківської допомоши,але й далі продовжував навчання.У старших класах багато дітей змінилося.Багато пішло багато прийшло.Євген і далі мав одну й ту ж компанію друзів. «Я пам’ятаю ті дні»-казав Євген. «Ми з хлопцями хотіли чогось нового…Пиво цигарки пітарди…Незнаю як до наркотиків не дойшло…».Але все заховане зло згодом розкриється і винуватці будуть покарані,так і сталося.Одного дня хтось через вікно нажалівся директору що наша «солодка» компанія виявляється курить.Євген був дуже наляканий адже батьки і уявити собі такого не молгли,адже ні тато ні мама не курили й не пили.Євгена викликали до директора і зателефонували батькам.Євген з великим страхом і трусячими руками ледве дойшов додому.Мама звісно була вражена але карати сина не стала. «Ти ж розумієш що це велике зло?»-сказала вона. «Так маму,я розумію»-відповів Євген. «Пообіцяй мені що більше ніколи такого не буде».Євген дав обіцянку і продовжив вчитися і таємно дружити з хлопцями.Згодом Євген зрозумів що ця компанія його ні до чого доброго не доведе,і почав менше брати участь у подібних аферах.Але Євгена постійно підставляла та «компанія».Якось Євген приніс до школи пістолет на пластмасових пульках.Хлопці вирвали його з рук Євгена і побігли стріляти по дівчатах.Євген у роздратуванні підбіг і вдарив одного,ще б трішки і була б бійка.Всі хлопці мирно пішли на урок.На початку уроку заходить директор і каже: «Зброю мені на стіл!».Євген зі смутком дістає пістолет при всьому класі і віддає директору.Який же сором був тоді у нього.Саме образливе що покарали лише його,хоч стріляв по дівчатах і не він.
Навчання
Довчившися до 9-го класу Євген успішно склав ДПА і поступив у Військовий ліцей міста Острог (Рівненьська Область).Там він почав активно підтягувати дисципліну,адже його тато був військовим,але про батьків пізніше.У ліцеї привілегією було те,що телефон ти бачиш раз на день і то лише на 10 хвилин щоб подзвонити рідним або відповісти на СМС.Далі ти живеш в ліцеї і навчаєшся в ньому цілий тиждень.Якщо за тиждень в тебе хороші оцінки на вихідні відпускають додому.Якщо погані-лишаєшся в ліцеї і виправляєш.Спочатку Євгену було важко знаєте всюди є дурна компанія…Якось ідучи по коридору Євген задів місцевого авторитета,і той пообіцяв що поламає йому руку.Майже так і сталося увечері на вечірній прогулянці Євгена зловили і жорстоко побили…На наступний день Євген почав розуміти що ще один раз його унизять і це буде вічно…Він пішов у місто і почав готувати план помсти…Купив невеличку біту,пачку цигарок і трошки солодких цукерок.Цигарки і солодке до ліцею було суворо заборонено.Увечері коли банда мала знову лупцювати Євгена він дістав біту і побив усіх хто на нього нападав.Не думайте не жорстоко але відлупцював добре.Підкинув одному пачку цигарок а іншому цілий пакет цукерок.Хлопці якраз при вході в ліцей дістають цигарки і цукерки.Їх викликають до директора і виганяють з ліцею за грубі порушення дисципліни.Адже коли вони били Євгена відеокамери були увімкнені.А коли Євген бив їх,були вимкнені.Так Євген завоював авторитет у ліцеї,і став одним з поважних людей.На вихідні Євгена відпускали додому,адже його керівник знав що не дурний пацан буде з нього.Євген їздив до своєї бабусі у село де провів частину дитинства,адже село було поруч з містом Острог.Провчившися два роки у ліцеї Євген пройшов Острозький військомат і перевівся на Центральну Військову частину Харківської Області.
Робота-Доросле життя:
Прибувши у місто Харків
Євгену надали безкоштовну квартиру як військовослужбовцю.Там Євген і відшукав свого батька.Він на той час займав посаду Полковника Збройних Сил.Євген віддано ніс службу.Одного разу він врятував Військову Частину від вторгнення,розстрілявши терориста який проник на ВЧ.Через місяць Євгена назначили Начальником підрозділу: Сили Спеціальних Операцій.Євген активно почав працювати на новій посаді.Він створив чимало нового.Він розробив нову систему підвищення для ССО,розробив академію ССО де було окреме керівництво і навчало новачків.Він створив нового виду тренування.Євген щодня займався масово роботою,адже це і було його призначенням.Він не інженер як думали рідні.Він справжній ватажок,готовий очолити будь-яку посаду і нести відповідальність за неї.Пробувши на цій посаді близько пів року Євген вирішив залишити Збройні Сили України.За віддану честь його нагородили ордером.Отримавши військовий квиток Євген перевівся до Головного Управління Національної Поліції міста Харків.Особовий склад віднісся не серйозно до Євгена і дуже був різкий до нього.Євген не зважаючи на це ніс службу.Він працював професіонально і чудово справлявся з усіма завданнями Генерала.Провів не одне затримання,ліквідував найстрашніших терористів.Ні разу не взяв хабара,чи перевищив повноваження.Одного ранку прийшовши на роботу Генерал викликав його до себе.Він запропонував Євгену місце Полковника,адже на той час йшли вибори 3-го Полковника Поліції.Євген звісно погодився.Склад був не радий,що йому запропонували місце,адже склад хотів щоб став інший полковник.Через тиждень мав нові погони Полковника Поліції і почав працювати у новій сфері.Євген розробив новий підрозділ у Сфері НПУ а саме Управління Внутрішньої Безпеки (УВБ)-цей підрозділ займався виявленням порушень за працівниками та їх усунення.Євген повнісю змінив систему підвищення і деякі правила.Склав почав поступово поважати і любити Євгена,адже по роботі було видно:Досвідчений чудовий Полковник.Євген не був суворим,він був юмористом і не сприймав усе зразу близько до серця а намагався вирішити усно.Євген так зациклився на роботі що забув за життя,але один день змінив його життя.Якось до нього в відділок заглянула красива дівчина.Євген зразу закохався в неї і запросив її на побачення.Вона була єдиною хто давав можливість відволіктися від важкої роботи і просто насолодитися моментом.Вони зустрічалися близько 5 місяців.Бачачи життя,Євген усміхався і радів лише коли вона була поруч.Якось на ранковому шикуванні у Відділку,вона заглянула на свято.І Євген не втративши можливість зробив їй пропозицію.Вона сказала «Так».Євгенову радість не можна було описати словами,а те що робили співробітники як вони його вітали,це краще ніж будь-який феєрверк і салют.Через 2 місяці відбулося весілля.Євген був найщасливішою людиною.Після весілля він взяв відпуску на тиждень аби відпочити від роботи і побути вже з коханою жінкою.
