- Реєстрація
- 14.01.24
- Повідомлення
- 1
Коротко про мене
Ім'я Прізвище: Степан Вентерович
Стать: Чоловіча
Національність: Українець
Вік: 24
Дата та місце народження: 24.12.1999, місто Харків
Сім'я: Мама' Марина Вентерович, батько Едуард Вентерович, дядько Роман Вентерович.
Місце проживання: місто Харків
Зовнішність: Хлопець зростом 174 см, міцний горішок, але водночас накачаний, мав довгу темну бороду, темне волосся, голубі очі і світла шкіра.
Особливості характеру: Працьовитий, добрий, стресостійкий, розумний.
Хобі: Настільний теніс, футбол, волейбол, теніс.
Дитинство
Степан народився в сім'ї військових Мама Марина живе у місті Харків працює військовим медиком 30 років пішла із сім'ї коли мені було 15,батько Едуард колишній Генерал Збройних Сил України, дядько Роман Полковник Збройних Сил України.А проживали вони в місті Харків 4 березня 1999 року в будинку його тепер вже покійного дідуся. Провів там своє раннє дитинство до того, як пішов до школи.У 5 місяці у нього виріс перший зуб.А в 9 місяці він почав ходити.Але ходив він так собі.Нормально ходити він почав у півтора року. Він у дитинстві дуже багато грав ігри. В дитячий садок він ходив з заохотою, бо його підтримував дідусь. Коли йому виповнилося 6 років, він разом з батьками і братом переїхали до міста Гостомель і почав жити в Котеджі номер 35 там було 3 поверхи.Ще він почав грати у футбол і його команда стала фаворитом турніру, але у наступному турнірі він отримав травму ноги й у 7 років прийшлось закінчити с футболом. У 8 років пішов до школи дуже пізно, почав цікавитися тенісом і волейболом . Його дядько також почав зацікавлюватися спортом, а саме тенісом. Вони з ним тренувалися перед змаганнями. Він навчався в початковій школі на одні трійки або четвірки. Досягнув успіхів у тенісі й отримав за це медаль і грамоту, а в волейболі отримав другий юнацький розряд. У третьому класі зі ним трапилася одна неприємна історія. Він випадково втратив ключі від котеджу, і його батькам довелося міняти замок в котеджі.У 9 років йому подарували його перший телефон Nokia 3310. У 10 років він зламав руку і йому прийшлось залишити волейбол на півтора місяця. У 11 років він став кандидатом у майстри спорту по тенісу.В 12 років він вперше спробував алкоголь.А ще потрапив до компанії поганих людей які потім шантажували його, але їх потім посадили за домагання. А оскільки його не було у той момент посадити його не змогли.
Юність і життя
Під час навчання в школі Степан виділявся середніми навчальними досягненнями. Він був дуже інтересним у вивченні різних предметів. Він дуже любив точну науку, а саме англійську та українську мова, йому дуже сподобалося вирішувати різні приклади з past simple різної складності, у старших класах він навіть їздив на олімпіаду з англійської та української мови і займав там хороші місця. Його добрість і трудолюби вість розв'язувати певне недоліки стали корисними навичками для нього у шкільному житті.
У середній-початковій школі він покинув волейбол і футбол, але продовжив займатися тенісом. Отримавши ще винагороди у цьому виді спорту. Також в 13 років він почав заробляти свої перші гроші, збираючи листівки та розклеюючи оголошення. Пам'ятаю, що, заробивши свою перші п'ятсот гривень, він купив собі і чипси і пляшку Кока-коли і похизувався з близькими. Він також середньо навчався в школі. Виконував майже всі домашні завдання. Середньо с склав ДПА і перейшов в 10 клас. Але в ньому він майже все час їздив на змагання з Тенісу і пропустив дуже багато нових тем. Дивом закінчив цей рік без двійок. У 11 класі вирішив взятися за навчання і багато видавати йому часу. Здавати на ЗНО вирішив Англійську, Математику, Українську мову, щоб пов'язати своє життя з економікою. Зміг завдяки грамотним репетиторам скласти ЗНО в сумі на 200 балів по 3 предметах і поступити на бюджет в Харківський економічний університет. Успішно вивчився там і закінчивши з червоним дипломом та 1 бакалаврат і магістратуру. Після цього успішно склав на водійські права з 5 разу. Але в його житті настав один непоганий момент: військкомат.Маючи батька Генерала і дядька Полковника мусив іти в армію но, але і це йому вдалося вирішити тим, що він попросив батька відмазати його від служби, що він мені поставив категорію негідний і видав мені військовий квиток. Завдяки цьому його взяли на роботу в Міську раду відразу на посаду Адвоката. Потім я завдяки наполегливій праці зміг піднятися до депутата. На роботі у нього тяжких ситуацій, і все йшло, як книжка пише. У 20 років він купив собі машину Audi rs 6 c7.
Сучасний час
Хлопець який відкосивши від армії зараз є депутат і йому дуже подобається його професія у Міській Раді. Кожен день він їде в Міську Раду з бажанням змінити життя мешканців області на краще і добріше. І мені це вдається. Моя мрія - це стати Головним лікарем або Мером Харкова. Кожного тижня в п'ятницю він замовляє Шаурму і колу додому і приводить всіх своїх родичів. Він все ще живе в 35 котеджі, але вже не разом з батьками, а в котеджі на поверсі вище. Він підтримував зв'язок з батьками, усіляко їм допомагає морально і матеріально, спілкується зі своїм дядьком, який вирішив стати Генералом після Батька і скоро закінчить атестацію в Збройних Силах України.
Зараз йому 29 у нього є все теж сама audi rs 6 c7, але більш новий.Ім'я Прізвище: Степан Вентерович
Стать: Чоловіча
Національність: Українець
Вік: 24
Дата та місце народження: 24.12.1999, місто Харків
Сім'я: Мама' Марина Вентерович, батько Едуард Вентерович, дядько Роман Вентерович.
Місце проживання: місто Харків
Зовнішність: Хлопець зростом 174 см, міцний горішок, але водночас накачаний, мав довгу темну бороду, темне волосся, голубі очі і світла шкіра.
Особливості характеру: Працьовитий, добрий, стресостійкий, розумний.
Хобі: Настільний теніс, футбол, волейбол, теніс.
Дитинство
Степан народився в сім'ї військових Мама Марина живе у місті Харків працює військовим медиком 30 років пішла із сім'ї коли мені було 15,батько Едуард колишній Генерал Збройних Сил України, дядько Роман Полковник Збройних Сил України.А проживали вони в місті Харків 4 березня 1999 року в будинку його тепер вже покійного дідуся. Провів там своє раннє дитинство до того, як пішов до школи.У 5 місяці у нього виріс перший зуб.А в 9 місяці він почав ходити.Але ходив він так собі.Нормально ходити він почав у півтора року. Він у дитинстві дуже багато грав ігри. В дитячий садок він ходив з заохотою, бо його підтримував дідусь. Коли йому виповнилося 6 років, він разом з батьками і братом переїхали до міста Гостомель і почав жити в Котеджі номер 35 там було 3 поверхи.Ще він почав грати у футбол і його команда стала фаворитом турніру, але у наступному турнірі він отримав травму ноги й у 7 років прийшлось закінчити с футболом. У 8 років пішов до школи дуже пізно, почав цікавитися тенісом і волейболом . Його дядько також почав зацікавлюватися спортом, а саме тенісом. Вони з ним тренувалися перед змаганнями. Він навчався в початковій школі на одні трійки або четвірки. Досягнув успіхів у тенісі й отримав за це медаль і грамоту, а в волейболі отримав другий юнацький розряд. У третьому класі зі ним трапилася одна неприємна історія. Він випадково втратив ключі від котеджу, і його батькам довелося міняти замок в котеджі.У 9 років йому подарували його перший телефон Nokia 3310. У 10 років він зламав руку і йому прийшлось залишити волейбол на півтора місяця. У 11 років він став кандидатом у майстри спорту по тенісу.В 12 років він вперше спробував алкоголь.А ще потрапив до компанії поганих людей які потім шантажували його, але їх потім посадили за домагання. А оскільки його не було у той момент посадити його не змогли.
Юність і життя
Під час навчання в школі Степан виділявся середніми навчальними досягненнями. Він був дуже інтересним у вивченні різних предметів. Він дуже любив точну науку, а саме англійську та українську мова, йому дуже сподобалося вирішувати різні приклади з past simple різної складності, у старших класах він навіть їздив на олімпіаду з англійської та української мови і займав там хороші місця. Його добрість і трудолюби вість розв'язувати певне недоліки стали корисними навичками для нього у шкільному житті.
У середній-початковій школі він покинув волейбол і футбол, але продовжив займатися тенісом. Отримавши ще винагороди у цьому виді спорту. Також в 13 років він почав заробляти свої перші гроші, збираючи листівки та розклеюючи оголошення. Пам'ятаю, що, заробивши свою перші п'ятсот гривень, він купив собі і чипси і пляшку Кока-коли і похизувався з близькими. Він також середньо навчався в школі. Виконував майже всі домашні завдання. Середньо с склав ДПА і перейшов в 10 клас. Але в ньому він майже все час їздив на змагання з Тенісу і пропустив дуже багато нових тем. Дивом закінчив цей рік без двійок. У 11 класі вирішив взятися за навчання і багато видавати йому часу. Здавати на ЗНО вирішив Англійську, Математику, Українську мову, щоб пов'язати своє життя з економікою. Зміг завдяки грамотним репетиторам скласти ЗНО в сумі на 200 балів по 3 предметах і поступити на бюджет в Харківський економічний університет. Успішно вивчився там і закінчивши з червоним дипломом та 1 бакалаврат і магістратуру. Після цього успішно склав на водійські права з 5 разу. Але в його житті настав один непоганий момент: військкомат.Маючи батька Генерала і дядька Полковника мусив іти в армію но, але і це йому вдалося вирішити тим, що він попросив батька відмазати його від служби, що він мені поставив категорію негідний і видав мені військовий квиток. Завдяки цьому його взяли на роботу в Міську раду відразу на посаду Адвоката. Потім я завдяки наполегливій праці зміг піднятися до депутата. На роботі у нього тяжких ситуацій, і все йшло, як книжка пише. У 20 років він купив собі машину Audi rs 6 c7.
Сучасний час
Хлопець який відкосивши від армії зараз є депутат і йому дуже подобається його професія у Міській Раді. Кожен день він їде в Міську Раду з бажанням змінити життя мешканців області на краще і добріше. І мені це вдається. Моя мрія - це стати Головним лікарем або Мером Харкова. Кожного тижня в п'ятницю він замовляє Шаурму і колу додому і приводить всіх своїх родичів. Він все ще живе в 35 котеджі, але вже не разом з батьками, а в котеджі на поверсі вище. Він підтримував зв'язок з батьками, усіляко їм допомагає морально і матеріально, спілкується зі своїм дядьком, який вирішив стати Генералом після Батька і скоро закінчить атестацію в Збройних Силах України.
Думаю що мої мрії збудуться і сім'ї також, Степан Вентерович мав довгий шлях від малого до Депутата, який знає що робить у своїй сфері.
