- Реєстрація
- 05.04.24
- Повідомлення
- 3
Дитинство
Вероніка Платонова народилася 16 квітня 2000 року, в Сумській області. Сім'я Вероніки не була бідна. Батько працював в Національній поліції України, він був добрим, але дуже любив дисципліну. Мати працювала в Збройних Силах України, вона також була дуже доброю жінкою....Вероніка була спокійною дівчинкою, завжди слухалась батьків та допомогала їм. Вона була єдиною у сім'ї, але дуже хотіла собі братика.
В 4 роки Вероніка пішла у садочок, їй спочатку було страшненько ходити туди, бо вона ще нікого там не знала...але пізніше вона почала дружити з багатьма дітьми. Найкращими її друзями були: дівчинка Ніка та один хлопчик, якого звали Іван, вони після садочку разом ходили гулять, також їхні батьки дуже здружились...
Юність
В 6 рочків Вероніка пішла у школу разом зі своїми друзями. Вона гарно вчилася, зі школою ніколи не було проблем, кожен клас вона ставала відмінницею, і школу вона також закінчила з золотою медалю...Її мрія була стати військовослужбовцем , як її мати. Вероніка дуже любила спорт, а саме футбол...З п'яти рочків вона ним займалась, пізніше вона почала ходити на настільний теніс, але там їй не було цікаво, і вона знов почала займатись футболом...але через чисельні травми вона вирішила закінчити з кар'єрою футболу...Після закінчення школи вона пішла у військовий ліцей (спеціальність була десант та керування гвинтокрилом), там вона також познайомилась з багатьма людьми
Молодість
Після закінчення військового ліцею Вероніка продовжила свою військову діяльність та пішла на контракт до лав Збройних Сил України і так, як її спеціальність була десант, вона пішла у підрозділ Десантно Штурмові Війська. У лавах Збройних Силах України Вероніка познайомилась з одним військовослужбовцем, якого звали Іван, вони дуже добре спілкувались і незабаром Іван зробив пропозицію Вероніці, вона одразу сказала "Так"....весілля відбулось 1 листопада, на нього прийшло дуже багато людей..Тільки вступишви у підрозділ Вероніка зрозуміла, що її ціль була стати начальником цього підрозділу...Спочатку вона була просто бійцем, довго йшла до своєї мети, після того як вона стала майором ЗСУ і зайняла посаду Заступник Начальника ДШВ вона думала, що ціль вже близько...Але незабаром у ЗСУ настали тяжкі часи і Вероніка дуже багато працювала і незабаром вона дуже втомилася та віришила піти з ЗСУ недосявши своєї цілі...Вероніка вирішила піти до Служби Безпеки України, а саме місто Дніпро...Вона не знала нічого про цю фракцію, що, де, та, як..Але їй дуже пощастило, що в неї було там багато знайомих, які допомогли їй адаптуватись у новій сфері...вона продовжувала працювати в СБУ, але знову з'явилося бажання повернутись до лав ЗСУ...І згодом...вона повернулась до лав Збройних Сил України, спочатку вона зайняла посаду Начальника Навчального Корпусу, але згодом стала можливість перейти на посаду Начальника Десантно Штурмових військ, і вона не теряючи шанс пішла на ту посаду, наразі вона хоче стати на ще вищу посаду...
Останнє редагування:
