РП біографія Дава Харківський

[Дава Харківський]

Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Харківський Дава Єгорович​

Стать: Чоловіча​

Мати - Олена Харківська​

Батько - Єгор Харківський​

Зріст та вага: Зріст - 176. Вага-78.​

Дата народження: 11.02.2002​

Вік: 22 роки​

Місце народження: Україна, Харків​

Національність: Українець​

Місце проживання: м. Харків​

Захоплення: Спорт, комп'ютерні ігри.​

Сімейний стан: Не одружений​

Статура: Спортивна​

Колір очей: Синій​

Зачіска: Коротка довжина, темна.​

Відмітні знаки: Шрам на ребрах​

Батьки

Батько - Єгор, народився 15 грудня 1979 року в місті Харків. З самого дитинства Єгор захоплювався спортом, особливо футболом, що надихало його на постійний розвиток і самовдосконалення. У шкільні роки Єгор активно займався різними видами спорту, проте футбол завжди був для нього на першому місці. Після закінчення школи він вирішив перетворити свою пристрасть до спорту на професію та вступив до Харківської державної академії фізичної культури. Там він не тільки отримав необхідні знання з фізичної підготовки, а й сформував педагогічні навички, що стали важливими в його подальшій роботі як тренера. Зараз Єгор працює тренером у дитячо-юнацьких спортивних школах, допомагаючи молодому поколінню досягати спортивних висот і виховувати любов до здорового способу життя. Він з великою відповідальністю підходить до кожного тренування, прагнучи передати свій досвід і знання дітям, які мріють стати майбутніми чемпіонами.

Мати - Олена, народилася 22 жовтня 1981 року в Києві. Вона виросла в родині юристів, де поважали і цінували професійну етику та традиції. З дитинства Олена захоплювалася книгами і мріяла стати юристом, щоб захищати права людей і відстоювати справедливість. Закінчивши школу з відзнакою, вона вступила до юридичного інституту, де не тільки досягала високих результатів у навчанні, але й здобула репутацію відповідальної і серйозної студентки. Під час одного з відвідувань футбольного матчу в Києві, Олена випадково зустріла Єгора. Їхня перша зустріч виявилася доленосною, адже між ними швидко зародилося кохання. Через півтора року вони вирішили з’єднати свої долі та стали подружжям.

[II] Народження та дитинство

У 2002 році у молодого подружжя народився син, якого батько назвав на честь відомого футболіста – Дава. З раннього дитинства батьки намагалися забезпечити синові щасливе дитинство, сповнене любові, підтримки та турботи. Щоб виховати сина в гармонії з природою, вони вирішили переїхати до села Малинівка в Харківській області. Там Дава виріс на свіжому повітрі, серед мальовничих краєвидів, і насолоджувався спокійною атмосферою сільського життя. Для Олени цей крок був нелегким, адже вона залишила рідне місто та свою професійну діяльність, але вона знайшла спосіб залишатися зайнятою, допомагаючи місцевій громаді в юридичних питаннях.

Коли Даві виповнилося три роки, батьки віддали його в місцевий дитячий садок. Це був перший крок до соціалізації, і Дава швидко завоював симпатії однолітків своєю доброзичливістю та веселим характером. Олена, яка тим часом працювала в громаді, завжди підтримувала його перші кроки в освіті, а Єгор намагався прищепити синові любов до спорту, особливо до футболу. Щовечора, після повернення з роботи, Єгор проводив час із Давою, навчаючи його основ гри та фізичних вправ.

[III] Підліткове життя

У шкільні роки Дава демонстрував неабиякий інтерес до навчання і спорту. Він займався різними видами спорту, але під впливом батька все більше захоплювався футболом, де демонстрував хорошу техніку та вміння працювати в команді. Проте Олена, бачачи талант сина до аналізу та логіки, продовжувала наполягати на юридичному напрямі для його подальшого навчання. Це призводило до непорозумінь між нею та Єгором, адже вони мали різне бачення майбутнього для сина. Однак сам Дава не хотів ставати причиною конфліктів між батьками. Він зважив усі варіанти та вирішив вступити до Військового інституту танкових військ НТУ "Харківський політехнічний інститут", вбачаючи у військовій справі можливість не тільки самореалізуватися, але й віддати шану своїй країні.

[IV] Доросле життя

У 2020 році Дава завершив навчання і став лейтенантом Збройних Сил України. Він підписав контракт на один рік і почав службу, під час якої виявив відданість і дисципліну. На початку служби Даві було важко, але завдяки наполегливій праці та підтримці побратимів він швидко адаптувався до військових умов. Протягом цього періоду він брав участь у важливих навчаннях та польових виходах, де зміг проявити себе як сміливий і відповідальний командир.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Дава негайно повернувся до служби. В одному з бойових завдань у липні він отримав поранення. Це був важкий момент для нього, але підтримка родини, друзів і колег допомогла йому пройти реабілітацію. Незважаючи на фізичний біль, він постійно вірив у своє одужання і мріяв про повернення до військової справи.

[V] Теперішній час

Зараз Дава живе у Харкові та повністю відновився після поранення. Він залишився вірним своїм ідеалам та бажанню служити країні. Його рішення повернутися до армії, навіть після важкого поранення, стало джерелом натхнення для багатьох. Близькі друзі, військові колеги та рідні пишаються його сміливістю та стійкістю. Батьки теж пишаються сином, хоча Єгор все ще мріє, що колись Дава продовжить займатися спортом.

Дава планує відновити свою військову кар’єру та надалі захищати Україну. Його життєвий шлях став прикладом мужності та патріотизму, надихаючи багатьох.